Буцький каньйон, який розташований в Уманському районі Черкаської області, є унікальною природною перлиною України.

Він приваблює туристів своїми мальовничими пейзажами та багатою історією.

Незвичайні скелі, густа рослинність і води річки Гірський Тікич нагадують Швейцарію.

Це місце надихає своїм спокоєм і величчю, а гармонійне поєднання води, каменю та осіннього лісу створює неповторну атмосферу.

Осінь - ідеальний час для відвідування Буцького каньйону. Восени туристів тут значно менше, що дозволяє насолодитися природою у спокої та тиші.

Gazeta.ua підготувала добірку заворожуючих світлин, які захоплюють красою та величчю каньйону.

Історія створення каньйону

За думкою вчених, Буцький каньйон з'явися 2 млрд. років тому в результаті розколу Українського кристалічного щита. Тоді рельєф тільки зароджувався.

Гориста місцевість Буків простягається на 2,5 км. Висота – 30 метрів. Скелясті виступи, порослі зеленню, більше нагадують Скандинавські фіорди, а не традиційні українські височини.

До Буцького каньйону приїздять за гострими відчуттями та емоціями - скелелазіння, сплав по воді, стрибки зі скелі. Тут можна розбити наметовий табір на декілька днів, щоб порибалити та дослідити місцевість.

Що подивитися в Буцькому каньйоні

ГЕС. Одна з перших гідроелектростанцій в Україні. Заснована в кінці 20-х років. Її енергії вистачало на живлення електрикою чотирьох сіл. В кінці 60-х років 20 століття ГЕС припинила свою діяльність. Після розпаду СРСР будівлю розграбували. На сьогодні станція в покинутому стані. Сюди приходять погуляти, зробити атмосферні фотографії.

Покинутий водяний млин. Побудований у 19 столітті за однією з версій, млин належав роду Скаржинських. Після приходу більшовиків механізм розібрали, а будівля залишилася пустувати. На сьогодні збереглося частина перекриття та обертового механізму. Місцеві говорять, що в млині є привиди.

Водоспад Вир. Висота - 2 метри, довжина - 15 метрів. Водоспад пологий і невисокий, має штучне походження, як частина гідротехнічної споруди ГЕС. Каміння неслизьке, тому влітку приємно прийняти природний душ "Шарко".

Лисакова скеля. Улюблене місце екстремалів-стрибунів. Висота стрибка досягає 12 метрів. Скеля має вигляд профілю людини. За легендою, природа віддала честь хороброму козаку Лисаку, який до останнього боровся з турками та помер в бою.

Родіонова скеля. Один з виступів, названих на честь радянського геолога Родіонова Сергія Петровича. Займався вивченням Українського щита, а Буцький каньйон якраз є його частиною.

Буцький Стоунхендж. Являє собою 15-тонний камінь, який висить з обриву. Скелі утворюють ворота, а його валун ліг нерівно поверх, ніби його туди поклали. Але все створено природою.