Понад чверть століття відпрацював у Радянському Дунайському пароплавстві пасажирський двопалубний теплохід «Бєлінський», збудований ще у середині 1950-х рр. у Німецькій Демократичній республіці. Недарма кажуть, що судна чимось схожі на людей. Вони не плавають, а ходять, носять власні імена і у кожного – своя біографія. Так ось, біографія т/х «Бєлінський» багато в чому унікальна. Розкажу про неї докладніше.

У 1950-х гг. на суднобудівному заводі "Warnowwerft" (м. Варнемюнде, Німецька Демократична республіка) для Міністерства річкового флоту СРСР була збудована нова серія пасажирських суден типу «Байкал». Вони призначалися для обслуговування річкових пасажирських ліній. Усього таких суден було побудовано 15. Ось їх основні технічні характеристики: довжина – 65,6 м, ширина – 12,00 м, швидкість у тихій воді – 23 км/год, осідання з вантажем – 2,20 м. Корпус суден мав льодове підсилення. Пасажиромісткість суден становила 197 спальних/276 сидячих місць.

Інтер'єр теплоходів для СРСР на той час був розкішним. Він був оформлений у стилі пізнього «ар-деко», популярного на радянському пасажирському флоті. У внутрішній обробці салонів і кают широко застосовувалися морений дуб, карельська береза, бронза.

1955 р. на верфі було спущено дев'яте за рахунком судно вищезгаданого типу, яке отримало назву «Бєлінський». Після побудови теплохід був розподілений в Радянське Дунайське державне пароплавство (порт приписки – Ізмаїл). На місце судно власним ходом вирушило не як більшість суден подібного класу – внутрішніми річковими шляхами СРСР, а перегоном через Атлантичний океан навколо Європи, через протоки Ла-Манш і Гібралтар і далі через Середземне море на Чорне. Протяжність маршруту становила 4000 морських миль.

Спеціальним рішенням колегії ММФ СРСР судну було дозволено перевозити пасажирів між портами по лінії Ізмаїл-Одеса тільки за сприятливої ​​погоди з 15 квітня по 15 жовтня, хоча клас судна спочатку не включав таку можливість.

27 квітня 1956 р. нове судно вийшло в перший рейс на лінії Ізмаїл-Кілія-Вилкове-Одеса-Очаків-Миколаїв. Так розпочалася його робоча біографія. Пізніше через відсутність пасажирського попиту маршрут скоротили до Одеси. Загалом судно пропрацювало на цій лінії 22 роки.

Першим капітаном судна став легендарний капітан Дунайського пароплавства, ветеран Другої світової війни Володимир Миколайович Поперечний. Цікаво, що судно йому дісталося на сьомому десятку років. На флоті капітан користувався незаперечним авторитетом та повагою.

1960 р. було відкрито міжнародну пасажирську лінію Ізмаїл-Відень-Ізмаїл, яка обслуговувалась новими тоді річковими судами австрійської побудови «Дунай» і «Амур». Наступного року з огляду на побажання закордонних турагентств лінія була продовжена до Одеси. Теплохід «Бєлінський» у теплу пору року забезпечував морську ділянку цього маршруту.

1978 р. т/х «Бєлінський» поставили на нову туристичну лінію – «Ізмаїл-Галац-Джурджу-Русе-Бєлград-Ізмаїл». Це був останній етап «дунайської біографії» судна. З 1983 р. воно стало власністю київського заводу «Октава», а 2003 р. було продано до Росії.

У публікації використано статтю нашого земляка Олексія Сьоміна, а також інші матеріали з відкритих джерел.

Ігор ОГНЄВ.

Джерело: Измаил: дела давно минувших дней