Одесити цього літа іноді скаржаться на їдкий, стійкий запах гару, що періодично накриває різні райони міста й не зникає навіть після дощу. В міській раді пов’язують його появу із тлінням на полях зрошення. Аби з’ясувати, які саме хімічні процеси відбуваються на цих територіях, чим небезпечний такий дим для здоров’я та як системно вирішити проблему, кореспондентка Odesa.Online звернулася за роз’ясненнями до відомого в Одесі еколога, хіміка-біолога Владислава Балінського.

– Наскільки правдоподібною є офіційна версія про тління полів зрошення як джерело смороду в місті?

Ця версія загалом є дуже правдоподібною, оскільки процес має дуже серйозну специфіку. Горіння полів зрошення, так само як і горіння торфовищ та подібних систем відстійників, є надзвичайно специфічним.

По-перше, цей запах важко з чимось сплутати. По-друге, такого величезного потенційного джерела органіки та основи для подібного тління, як поля зрошення, складно й придумати. До того ж це величезні території, зарослі очеретом, і після посушливих років виникнення таких пожеж є цілком очікуваним. Вони не зовсім природні, бо спровоковані людьми, але така кількість сухої органіки, деревини та очерету не може довго залишатися неушкодженою.

– Які саме хімічні та біологічні процеси відбуваються під час тління полів зрошення, і чому вони викликають настільки специфічний, їдкий та стійкий запах?

Специфіка полягає в тому, що подібні процеси не зовсім правильно називати горінням. Правильніше казати саме про тління. Тління – це процес горіння за недостатнього доступу кисню. Це тихе й тривале горіння з досить низькими температурами (300-600 °C), яке характеризується виділенням значно більшої, порівняно зі звичайним горінням, кількості різних їдких, отруйних та канцерогенних речовин. Це так звані продукти неповного розпаду.

Причому такі речовини, як феноли чи акролеїн, є відносно нешкідливими порівняно з іншими. Вони викликають сльозотечу, першіння в горлі, є досить їдкими. Але значно більшу проблему становить виділення великої кількості чадного газу, який є сильною отрутою. Також відбуваються викиди бензапіренів, які належать до канцерогенів першого класу.

Якщо йдеться про поля зрошення, то до процесу залучається не лише очерет, а й сформований глибокий задернований шар із мінеральною складовою та органікою, яка накопичувалася десятки або й сотні років, поки поля виконували функцію фільтрувальних очисних споруд. Це залишки життєдіяльності людини, велика кількість білка. Під час їхнього тління виділяються різні сірчисті сполуки, зокрема сірководень з характерним запахом тухлих яєць.

Крім того, виділяються такі сполуки, як меркаптани. Це речовини з украй різким запахом. Їх використовують як одорант для пропан-бутанової суміші у промисловості та побуті. Сам газ не має ні кольору, ні запаху, тому до нього спеціально додають буквально міліграми меркаптанів на десятки тонн газу, і навіть за такої мізерної концентрації вони надають сильного неприємного запаху великому об’єму. Це яскравий приклад того, чому джерело має настільки серйозний запах. При горінні звичайної рослинності такі специфічні сполуки зазвичай не виділяються.

Фото – FB/Владислав Балінський

– Які конкретно речовини потрапляють у повітря під час тління цих територій, і чи здатні їх зафіксувати стандартні міські пости моніторингу?

Якщо говорити про білкову органіку, то тут можливе виділення аміаку, різних сполук азоту та альдегідів. Загалом утворюється цілий комплекс сполук з інтенсивним запахом. Йдеться про десятки й сотні продуктів неповного окислення.

Також виділяються механічні часточки сажі та гару. За стандартами Всесвітньої організації охорони здоров’я, дрібнодисперсна сажа та пил фракцій PM2.5 і PM10 належать до небезпечних забруднювачів, і їхня концентрація суворо регламентується.

Щодо міських моніторингових станцій, перш за все необхідно мати достатню їхню кількість. Станція, розташована, наприклад, на Таїрова чи на вулиці Львівській, навряд чи зафіксує забруднення за 7-8 кілометрів. Має йтися про повноцінну мережу станцій, якої в Одесі немає.

Більшість наявних станцій налаштовані на промислові забруднення. Вони зафіксують PM2.5, PM10, викиди CO, CO2 та ще низку базових речовин. Але такі сполуки, як меркаптани, акролеїн, бензапірени та ряд інших найбільш небезпечних речовин, цими станціями зафіксовані не будуть.

– Яку саме загрозу цей смог становить для здоров’я містян – як при короткочасному впливі (для людей із астмою чи алергіями), так і при тривалому вдиханні мікрочастинок?

Говорячи про безпосередній вплив на чутливі групи населення, насамперед маємо брати до уваги стан людей із хронічною бронхолегеневою недостатністю різного походження. Це можуть бути астматичні прояви, ослаблення після бактеріальних чи вірусних інфекцій або функціональні порушення. Також до уразливих груп належать люди з хронічними захворюваннями, діти та особи похилого віку.

Зовсім небагато людей, переважно фахівці, розуміють, із чим пов’язані застереження щодо мікрочасток сажі. Сучасна наука розглядає їх не просто як вуглець, а як транспортні часточки, що переносять на собі цілу низку небезпечних забруднювачів, зокрема бензапірени та важкі метали.

Розмір цих часточок настільки малий, що людина, вдихаючи їх, може отримувати значні дози шкідливих речовин безпосередньо в кров. Часточки PM2.5 здатні долати легеневий бар’єр через альвеоли і потрапляти в кровотік, здійснюючи прямий токсичний вплив.

Різні люди реагують по-різному. Для когось цей вплив мине відносно безпечно, а для когось створить серйозну проблему. Зважаючи на велику кількість антропогенних факторів у місті, складно сказати, який саме стане вирішальним для погіршення здоров’я. Проте навіть для здорових людей такі процеси є однозначно шкідливими.

Крім того, пилові частки та сажа можуть виступати носіями бактерій і вірусів або механічно пошкоджувати дихальні шляхи, створюючи умови для розвитку інфекційних захворювань.

Фото – Головне управління ДСНС України в Одеській області

– Чому запах поширюється містом нерівномірно, і від яких чинників, окрім напрямку вітру та спеки, залежить його концентрація в окремих районах?

Одеса має свою специфіку з погляду добових та сезонних циклів обміну повітряних мас через наявність моря та бризових явищ.

На віддаленні від моря бризи дещо слабшають, проте вони є циклічними. Через це поширення запаху стає відносно передбачуваним: у ранкові години він рухається в один бік, у вечірні в інший. Удень вирішальну роль відіграють панівні вітри.

Також поля зрошення не можна розглядати як точкове джерело забруднення. Це величезна площа, тому під час пожежі площа задимлення охоплює значні території міста. З одного краю осередку дим може рухатися в один бік, з іншого в інший через складну аеродинаміку.

Суха погода сприяє швидкому та далекому поширенню продуктів горіння. При вологій погоді дим притискається до поверхні землі, що посилює його небезпеку. Важливим є і рельєф: поля зрошення розташовані в низині, а місто вище, тому навіть при підйомі диму його вистачає для задимлення центральних районів. Таким чином, на напрямок і концентрацію впливають вологість, тиск, температура та вітрові процеси.

– Специфічний запах не зникав навіть після дощу, а в деяких районах після опадів відчувалися навіть гостріше.

Під час тління виділяється ціла низка інтенсивно пахучих та їдких речовин, які добре розчиняються у воді.

Альдегіди, спирти, меркаптани, сполуки сірки, сірководень, азотисті сполуки та бензапірени легко зв’язуються з вологою і тривалий час зберігають свій специфічний запах у повітрі.

– У чому полягає головна складність ліквідації осередків тління і які методи (затоплення, поверхнева протока чи інженерні бар’єри) є дійсно ефективними?

Тління відбувається в сильно спресованому матеріалі під шаром мінералізованих часточок, що ускладнює його гасіння. Звичайне заливання водою є малоефективним, оскільки осередок знаходиться глибоко й поширюється всередині задернованого шару.

Значно ефективніше не допускати виникнення тління. За роки невизначеності територію полів зрошення було фактично перетворено на промислове звалище. З одного боку знаходяться потужності «Інфоксу», з іншого майданчики «Євротерміналу». Під час демонтажу будівель туди незаконно звозилися залізобетонні конструкції, ганчір’я та інші горючі матеріали.

Зараз поля зрошення це не просто канали з очеретом, а територія з численними промисловими об’єктами, самозахопленнями та нелегальними звалищами будівельного сміття. Сміття звозилося як для економії на утилізації, так і для відсипки території.

– Як тривале тління та вигоряння цих територій впливає на екосистему Хаджибейського лиману, стан ґрунтових вод та якість ґрунту довкола?

Пожежі на таких територіях знищують сформований біоценоз. У разі виникнення пожеж у гніздовий період гинуть птахи, комахи та інші живі організми, які не здатні втекти чи полетіти.

Щодо ґрунтових вод, як таких класичних ґрунтових вод там немає. Води дренуються через Румунський та інші канали і згодом потрапляють у море. Тому в першу чергу йдеться про отруєння та забруднення морського узбережжя.

– Яких системних заходів (інженерних, екологічних) необхідно вжити, щоб упередити повторення цієї ситуації в наступні сезони?

Головним заходом є встановлення сталого та правильного режиму експлуатації території. Вона розташована в низині й затоплюється, тому житлова забудова там неможлива. Проте перетворення її на промислову зону без екологічної компенсації є помилкою.

Ще з 1990-х та 2000-х років розглядався проєкт створення водно-болотних угідь (ветлендів), який лобіював зокрема Іван Русєв. Він передбачав будівництво системи ставків, паркових та зелених зон. Наявність великої кількості води покращила б міський клімат, створила рекреаційну зону та унеможливила ризик пожеж.

В умовах швидких кліматичних змін інженерні рішення мають бути ресурсозбереними та природоорієнтованими. Замість звалища тут могла б бути буферна паркова зона з озерами. Глибокі водойми могли б стати джерелом технічного водопостачання для міста та накопичувальною системою для запобігання затопленню Пересипу та Лузанівки.

Одесі необхідно впроваджувати водозбереження, оскільки Дністер перестає бути безперебійним джерелом прісної води. Подібні природоорієнтовані інженерні рішення відповідають сучасним світовим та європейським трендам урбаністики.

Джерело: odessa.online