Жителі Донеччини тікають із зони бойових дій.

Люди тікають з районів Донеччини, де точаться пекельні бої. Долаючи багато кілометрів під вибухами, дістаються до пунктів евакуації у прифронтових містах і вже звідти шукають, куди рухатись далі. За добу там можуть побувати десятки людей, яких треба нагодувати, одягти та спробувати знайти їм прихисток.

Про це йдеться у матеріалі кореспондентки ТСН Анастасії Невірної. 

Жителі Донеччини приходять до пункту евакуації. Вони розповідають, що залишили рідні домівки у Торецьку, Нью-Йорку та сусідніх селах. Тікали в чому були, коли снаряди зруйнували їхні хати.

Є й такі, що пережили пряме влучання у будинок. Жінка вціліла, а син у лікарні з пораненнями.

"Я під ковдрою була, а син до вбиральні вийшов - позносило все", - каже вона. 

 

Допомогу на пункт евакуації привозить переселенець з Маріуполя та волонтер Євген Тузов.

Жінка пройшла десятки кілометрів, щоб врятуватись

Майже пішки до цього центру дісталась пані Надія. Подолала десятки кілометрів доки її підібрали та підвезли такі самі втікачі від війни.

"Де стояла, там падала - на колючки, на що завгодно. Обтрусилась, посиділа і йду далі", - каже вона. 

"Вона до останнього сиділа вдома, не намагаючись навіть виїхати, але коли почався танковий бій, біля її будинку. Як вона сказала 3 танки і якась велика дура, почали там між собою битися, звичайно людині стало дуже моторошно", - каже волонтер Євген Тузов. 

 

Усе що надбала за життя, тепер вмістилось у невелику торбинку. Пані Надія дорогою до Дніпра вперше за кілька місяців їла гарячий борщ. Попри майже знищене селище і постійні вибухи у Нью-Йорку, ще залишаються люди, каже жінка. Не їдуть, бо не знають куди - певен волонтер.

"З мого досвіду евакуаційного, треба поводити евакуації заздалегідь, а не коли вже починають битися танки, а для того щоб це зробити, треба людям заїжджати і пропонувати щось конкретне", - каже Євген Тузов. 

Пані Надія вже в безпеці, її прийняв один з притулків Дніпра. У 72 вона починає життя заново, як і більшість її евакуйованих земляків.