Пригоди героїв у цих книжках відбуваються на історичному тлі, яке додає драматичного відтінку до історій кохання. І незалежно від того, феміністичний це роман чи містичний трилер – романтика буденного життя перемагає смерть і дарує нам незабутні хвилини захопливого читання.

Бонні Ґармус. Уроки хімії. – Х.: Клуб Сімейного Дозвілля, 2024

 

"1961 року, коли жінки носили сукні-сорочки, ходили до клубів садівниць і безтурботно роз'їжджали в машинах разом з дітьми без жодних пасків безпеки; – починається ця драматична і феміністична історія, – коли ще ніхто й гадки не мав ні про рух шістдесятих, ні тим паче про те, що його учасники наступні шістдесят років проведуть у солодких спогадах про буремну молодість; коли великі світові війни завершилися, а таємні холодні – щойно розпочалися; коли люди починали мислити по-новому й вірити в те, що все можливо, – саме тоді, одного ранку, ще вдосвіта, тридцятирічна мати дівчинки на ім'я Медлін Зотт прокинулася з однією-єдиною думкою: її життя скінчилося".

Тож "Уроки хімії" Бонні Ґармус – про геніальну вчену-хіміка, на яку чекала блискуча кар’єра, якби не один чоловік, Келвін, у якого вона закохалася. Та прожити довго і щасливо не судилося: Келвін гине. Елізабет залишається з маленькою донькою Медлін на руках.

"Медлін вивчила літери ще трирічною, і дотепер, а їй нещодавно виповнилося п'ять, встигла прочитати чи не всього Дікенса. Вона була саме така: могла наспівати концерт Баха, але не могла самотужки зав'язати шнурки на власних черевиках; зуміла б пояснити, як обертається Земля навколо своєї осі, але часто програвала у "хрестики-нулики". От у тому й була халепа. Однак її матуся знаходить у собі сили не здатися і стає зіркою популярного кулінарного шоу "Вечеря о шостій". Завдяки телепрограмі жінка поєднує хімію та приготування оладків на сніданок і має купу прихильників. Але життя, як і наука, непередбачуване. Донька Медлін прагне будь-що дізнатися, яким був її батько. Доля готує Елізабет зустріч з минулим. Вона не тільки повернеться до наукових досліджень, а й дізнається приховану правду про коханого Келвіна. І те, що впродовж останніх років завдавало нестерпного болю, тепер подарує надію на нове і краще майбутнє".

Юлія Чернінька. Спадок на кістках. – Л.: Видавництво Старого Лева, 2024

 

Минуле в цьому містичному трилері з детективною основою тісно переплелося з нашим сьогоденням. Історичні розділи, в яких йдеться про радянський терор 1941 року на заході Україні, перемежовуються історіями героїв, які живуть у Львові буденним життям. В якому – події, що не мають жодного раціонального пояснення, але також – звичайні людські почуття, мрії, прагнення, розчарування і, звісно, кохання. У минулому – радянських визволителів до місцевих красунь: "Хотілося напитися й наїстися цієї дівчини. Як її там? Оля чи Лампа? Хай буде вже Віоланта, коли їй так до вподоби…"

В нашому сьогоденні – один з головних героїв, зірка львівської журналістики, який, попри поважний вік, шукає своє кохання. Спершу в особі мами своєї колеги. "Думки про Веро не йшли в нього з голови. Відчував дискомфорт через усе, що трапилося ввечері. Хотілося знову побачити її. Довго не вагаючись, він написав Яні в месенджер і попросив номер телефону мами". А потім і самої доньки. "Зараз він більше думав про Яну. Дивувався, що кілька років пропрацював з нею і навіть не здогадувався про цю близькість, яка між ними панувала. Поруч із нею його охоплювало дивне відчуття. Так, наче повернувся додому, – тепло, затишно і спокійно…"

Але навіть ця "парубоцька" романтика відбувається на історичному тлі, де колишній психологічний диспансер, створений на місці соляної шахти, в якій у 1940-х було масове поховання "ворогів народу", залишається містичним магнітом, який притягує всіх героїв і персонажів цього незвичайного роману.

Євгенія Бабенко. Усі мої тривожні дзвіночки. – Х.: Віват, 2024

 

Героїня цієї проникливої історії про дорослішання дівчини, яка попри травму спромоглася жити далі, від самого початку була дуже набожною. "Я читала "Отче наш", а наприкінці додавала від себе кілька прохань.

"Любий Боженьку, зроби так, щоб мама не втекла з дому через мене. Я знаю, що останнім часом була не дуже хорошою, але якщо ти виконаєш моє прохання, то обіцяю, що виправлюся. І ще зроби так, будь ласка, щоб вона купила вафлі "Артек". Молочні". Зазвичай усе було гаразд, окрім, щоправда, вафель, замість яких зчаста траплялися яблука, мандарини чи трубочки зі згущеним молоком, які, зрозуміло, кращі за будь-які вафлі, тому до Бога в героїні жодних запитань не було. Вони з’явилися пізніше, коли вісімнадцятирічна Христина, як і мріяла, вступила до київського вишу.

Нарешті вона опинилася в новому місті, де може розправити крила та подорослішати, зануритися у студентське життя, навчитися по-справжньому дружити і знайти кохання. Перші дорослі виклики, досягнення, розчарування, спроби балансувати між роботою і навчанням. Проте звичайні для інших речі даються Христині непросто. Є в її житті те, про що вона мовчить, про що нікому не скаже, бо, здається, про це краще мовчати довіку. Чи зможе вона вибратися з клітки, яку вибудував її розум, і відкритися світові?