Їхня команда сформувалась на спільному бажанні допомагати. Від незграбних і важких сіток з мережива і простирадл вони пройшли шлях до виробництва найкращих сіток, які прикривають військових з усієї України. Секретами унікальності волонтерського руху “Павучихи Ізмаїл” ділиться їхня очільниця Ірина Голобородько.

З початком повномасштабної війни компанія, в якій працювала пані Ірина, залучала своїх працівників до допомоги людям, у містах, де вони (працівники) проживали. Жінка розглядала різні варіанти де вона могла бути корисною і вибір зупинився на плетінні сіток для військових, які тоді були у постійному запиті.

Перші матеріали для плетіння збирали серед знайомих та небайдужих людей – це були різноманітні сітки-заготовки та вживані тканини, якими ми користувалися перші півтора року.“ – згадує пані Голобородько. Для плетіння вона надала у користування приміщення офісу, в якому вона працювала, і свій підвал.

“Людей запрошувала через об’яви у чатах будинків. Кожен міг знайти для себе роботу. Хтось різав  та фарбував тканину, хтось відпорював гудзики, хтось займався безпосередньо плетінням, комусь доручали тримати полотно.”

Згодом дівчата з “Павучихи Ізмаїл” почали співпрацювати з волонтерами міського Будинку культури, які ділилися з ними зібраними з благодійних ярмарок та концертів донатами для закупівлі необхідних матеріалів.

Перші сітки виходили важкими і не зручними. Тому з порадами військових та відеоуроками в Інтернеті дівчата поступово навчилися робити сітки саме такими, якими вони мають бути. Нещодавно Ірині попалася на очі одна з цих сіток, зроблених її командою, яку вона залишила на память. Побачене викликало в неї посмішку від того, як вона відрізняється від нинішніх, ідеально сплетених вже досвідченими впродовж майже 3-х років плетіння волонтерами.

Нині їхні сітки можна вважати одними з кращих, бо вони сплетені з професійних матеріалів, які не викликають алергії, з урахуванням сезону та місцевості використання. “Цього літа ми плели сітку для військових на Херсонському напрямку, і спеціально підбирали колір під вигорівшу від цьогорічної спеки  жовту траву у тому регіоні.” – зазначає очільниця “Павучих”.

З часом команда “Павучихи Ізмаїл” розширила свої вміння. Дівчата паралельно плетуть кікімори, нашоломники, виготовляють окопні свічки, органічну косметику для військових, займаються зборами за запитами захисників.

Головним секретом успішної роботи “Павучих” Ірина вважає саме людей, які створюють маскувальні сітки. Ірина каже, що до них приходять лише справжні, відверті і віддані люди. Це і місцеві, і переселенці з Миколаєва та Херсона, працюючі та пенсіонери, дорослі та малі. Хтось приходить раз на тиждень, хтось – кожен день.  Кожен залишається на стільки, скільки може.  “Павучихи” чекають усіх, з досвідом чи без, бо готові навчити кожного. Головне – бажання допомагати. Мами з дітками можуть сміливо приходити, бо для дітлахів тут також знайдуть заняття – від безпосередньої допомоги у плетінні до ігор з іграшками у дитячому куточку. Є у волонтерок і помічниці “поважного віку”. Одній з них – 80 років. Допомагають також і підлітки.

Зараз дівчата забезпечують маскувальними сітками воїнів майже з усієї країни. Запити надходять у соцмережах, через знайомих та офіційні організації. Постійними “клієнтами” звісно лишаються захисники з Ізмаїльського району, місцеві підрозділи ППО та прикордонники. Так як сітки це розхідний матеріал, роботи у “павучих” багато і свої замовлення вони готують згідно сформованої черги. Вони постійно отримують подяки від військових за якість сіток, які не один раз рятували життя хлопців і дівчат на передовій.

“Наші сітки це не просто допомога армії, а спосіб допомогти собі. Під час плетіння створюється затишна та довірлива атмосфера:  ми спілкуємось, співаємо пісні, покращуємо знання української мови. Всі люди тут зібрані спільною любов’ю до України та ненавистю до окупантів.”  – каже Ірина Голобородько.

Допомогти волонтеркам можна як безпосередньо у виготовленні сіток, так і донатом на картку Monobank (Яна Савчук) 5375 4112 0780 3029 чи Монобанку.

Джерело: bessarabia.ua