Преосвященний Діонісій (у миру – Павло Іванович Сосновський) з 1914 по 1918 рік служив Ізмаїльським єпископом, другим вікарієм Кишинівської єпархії. Він був убитий більшовиками у роки Громадянської війни. Канонізований Російською православною церквою зарубіжжя.

Павло Сосновський народився 1859 р. у Тамбовській губернії в сім'ї диякона. Після закінчення 1883 р. Тамбовської духовної семінарії він викладав у сільській школі. У 1888 р. вступив до Московської духовної академії, де в 1892 р. прийняв чернечий постриг під ім'ям Діонісій. Після закінчення академії служив доглядачем Варшавського духовного училища, ректором Іркутської духовної семінарії. З 1898 по 1908 р. Діонісій був настоятелем монастирів у Московській та Тверській єпархіях. У вересні 1908 р. був призначений єпископом Челябінським, вікарієм Оренбурзької єпархії.

Остання сторінка його трагічного життя була пов'язана з Ізмаїлом. Указом Священного синоду від 13 листопада 1914 р. Діонісій був призначений єпископом Ізмаїльським, другим вікарієм Кишинівської єпархії. Тут преосвященний зробив чимало для затвердження православ'я. Є відомості, що в Ізмаїлі він служив настоятелем Свято-Успенського кріпосного чоловічого монастиря. У вересні 1915 р. єпископ Ізмаїльський Діонісій освятив Спасо-Преображенський храм Борисівського жіночого монастиря, що розташовувався в Ізмаїльському повіті, де проходили урочистості з нагоди 20-річчя відродження обителі.

У 1918 р. після окупації Бессарабії Румунією архієреям Кишинівської кафедри від Священного синоду румунської православної церкви було висунуто вимогу зректися церкви всеросійської і підкоритися юрисдикції румунської церкви. Жоден із цих владик не погодився на це. Єпископ Діонісій був змушений у короткий термін залишити свою кафедру і виїхати до Росії. При цьому він навіть не отримав дозволу попрощатися зі своєю паствою.

Шлях Діонісія лежав через Молдову та Україну. На залізничній станції «Вятка», поблизу Києва, його схопили більшовики і 4 лютого 1918 р. порубали шашками.

За служіння церкві православний ієрарх був нагороджений орденами Св. Анни другого та третього ступенів та Св. Володимира третього ступеня. Згодом Російською православною церквою зарубіжжя священнослужителя було зараховано до лику святих новомучеників (1981 р.). Його образ було написано для Покровського кафедрального собору Ізмаїлі.

Ігор ОГНЄВ.