«Це була точка кипіння»: голова ГО «АМР Орлівка-Картал» про загибель дитини на трасі Одеса-Рені та запізнілу реакцію влади

«Це була точка кипіння»: голова ГО «АМР Орлівка-Картал» про загибель дитини на трасі Одеса-Рені та запізнілу реакцію влади

Менш ніж за рік три смертельні аварії майже в одному і тому ж місці. Такі наслідки недбалості водіїв та неналежного реагування на проблему з боку влади. Йдеться знов про село Орлівка Ренійської громади Ізмаїльського району, де вчора сталася чергова трагедія – на трасі, що проходить через село, загинув шестирічний хлопчик.

Про те, що переходити в Орлівці вулицю, яка «за сумісництвом» є частиною траси М-15, смертельно небезпечно, журналісти інформаційної агенції «Юг.Today» писали неодноразово. Так само ми кілька разів спілкувалися на цю тему зголовою ГО «Агентство місцевого розвитку Орлівка-Картал» Анатолієм Агбашем, який весь цей час намагається домогтися встановлення тут необхідних знаків, облаштування пішохідних переходів та відеоспостереження.

І ось сьогодні вранці ми знов повернулися до тієї ж розмови. Коли наша журналістка зателефонувала, Анатолій саме під’їжджав до місця проведення довгоочікуваних робіт зі встановлення «лежачих поліцейських».

«Нам обіцяли з сьогоднішнього дня розпочати роботи. Бачу робітники вже тут, і влада громади теж», – прокоментував наш співрозмовник, зупинившись поруч.

Анатолій розповів нам, що трагедія сталася майже в тому самому місці, де минулоріч загинула інша дитина.

Про той випадок ми теж писали. Тоді під колеса авто потрапив семирічний хлопчик. А десь місяцем раніше вантажівка збила на смерть дорослого чоловіка. Тоді ми в черговий раз обговорювали питання встановлення камер на цій ділянці дороги і питали, хто, не дай Бог, має стати наступною жертвою, щоб витрати на засоби безпеки на міжнародній трасі визнали виправданими.

Хлопчик, який загинув вчора, хотів перейти вулицю, аби потрапити до себе додому. За свідченням очевидців, водійка авто, яка його збила, намагалася в цей момент обігнати два інших автомобілі. А тепер ще раз звертаємо вашу увагу: траса міжнародного значення, населений пункт, сільська вулиця вузька настільки, що габаритні авто їздять ледь не по парканах, і водійка здійснює обгін! Чи можливе таке в цивілізованій державі, наприклад, десь в Європі, у тій же Румунії, яку буквально видно через Дунай?

«Швидкість там точно не була в межах дозволених 50-ти кілометрів. На жаль, цієї швидкості ніхто не дотримується. Кожного разу одне і теж саме – перевищення швидкості, аварія…», – констатує Анатолій.

Поки ми розмовляємо, наш співрозмовник оглядає те, що відбувається на трасі.

«Бачу машини, завантажені асфальтом, екскаватори… Всі тут, всі працюють. Вчора нам обіцяли, що о дев’ятій ранку дорожня служба вже працюватиме. Слава Богу, вже працюють. Але невже мала загинути ще одна дитина, аби почали робити те, про що ми говоримо вже два роки?»,  – ставить риторичне запитання чоловік.

За словами Анатолія, цими днями дорожники мають облаштувати тут сім «лежачих поліцейських». Місця їх встановлення, за вказівкою голови громади, обирали самі жителі села, які знають, де у них є найбільша потреба.

«Чи встановлять всі сім, не знаю. Ми так просимо. Але сказали, що мінімум шість зроблять»,  – розповідає про вчорашні домовленості з представниками влади, які приїхали сюди через влаштований жителями Орлівки стихійний мітинг, Анатолій.

А ще голова громади Ігор Плєхов та в.о. голови Ізмаїльської райдержадміністрації Сергій Проданов дали орлівцям обіцянку, що на цій ділянці мінімум на кожному перехресті буде облаштовано пішохідний перехід.

Зараз на вулиці протяжністю більше двох кілометрів «зебр» усього дві. Зрозуміло, що це аж ніяк не може бути зручним для тих, хто тут живе. А усі нещасні випадки поліція списує на те, що людина переходила дорогу у невстановленому місці. Якщо влада виконає обіцяне, пішохідних переходів тут буде теж сім.

«Нам весь цей час розповідали, що на трасі такого рівня не можна ставити «лежачих поліцейських». А з моменту, коли ми почали займатися цим питанням, в селі додали лише один пішохідний перехід і десь п’ять знаків обмеження швидкості «50». Камери, які мали б фіксувати перевищення швидкості, так і залишилися лише розмовами», – каже Анатолій.

До речі, камери на вулицях Орлівки є, але це звичайні камери відеоспостереження, які встановила місцева влада. Але, на жаль, вчора відеозапис вони не здійснювали через поломку, яка сталася під час останньої негоди.

Гроші на «розумні» камери, які зчитують номери та фіксують швидкість, за словами місцевої влади, заплановані. Але вони будуть, «коли будуть». Принаймні так представники влади відповіли вчора жителям Орлівки, які після трагедії перекрили трасу.

«Ми наполягли на тому, аби сьогодні розпочалися роботи зі встановлення «лежачих поліцейських». Взагалі ми сказали, що не підемо звідти, доки не буде прийнято якесь рішення. Ми не можемо й далі допускати тут такої швидкісної їзди. Тут зараз кожен легко може дозволити собі їхати сто двадцять кілометрів. А скоро діти підуть до школи… Кожен непокоїться за свою дитину. І ми не збираємося це отак залишати», – пояснює позицію односельців чоловік.

Виникає резонне питання, а чи можна міжнародну трасу в цьому місці «вивести за село»? Його ми теж поставили нашому співрозмовнику.

«В нас зараз є дорога, якою можна об’їхати село. Нею возять складові вітряків. Цю дорогу засипали щебнем, і нею їздили також і інші великі автомобілі. Але за рік там утворилися ями та вибоїни. Зараз там проїхати неможливо. Ми про це владі сказали. Нам відповіли, що дорогу якраз планують знов засипати. Але це теж проблему не вирішує, бо через село на великій швидкості їдуть всі. Швидкісний режим – це найбільша проблема», – прокоментував такий варіант вирішення проблеми Анатолій.

Трохи пізніше голова ГО відправив нам відео, в якому зафіксував стан цієї об’їзної дороги, якою сьогодні змушені користуватися ті, хто їде до поромної переправи, адже траса через Орлівку у зв’язку з проведенням будівельно-ремонтних робіт закрита.

Анатолій Агбаш каже, що вчорашній стихійний мітинг, на який зібралися понад дві сотні людей, – це вже «точка кипіння». Досі вирішувати наболіле питання написанням листів та звернень вже ніяк не виходило.

І, як бачимо, саме на «кипіння» врешті решт з’явилася відчутна реакція. Але чому для цієї реакції знов мала загинути дитина?

Діана ГЕРГІНОВА

Джерело: yug.today



Загрузка...