Житель Одеси визнав провину в ухилянні від мобілізації, але заявив, що країні нічого не винен й до територіального центру комплектації та соціальної підтримки його відвезли насильно.

Як зазначається у вироку суду, у лютому 2024 року за результатами обстеження, проведеного військово-лікарською комісією чоловіка визнали придатним за станом здоров'я для проходження військової служби й надали повістку про необхідність його прибуття до ТЦК.

Але він не з'явився й про причини свого вчинку не повідомив.

Після цього вже у березні йому знов спробували надати повістку, але він отримувати її відмовився й надалі продовжив ухилятись від військової служби.

Обвинувачений свою провину визнав, але розповів, що не мав наміру тримати в руках зброю та брати участь у військових діях. 

Чоловік стверджував, що одного дня, точно він не пам'ятає до нього підійшли чотири працівники ТЦК, які силоміць затяглийого до машини та відвезли для проходження медичної комісії, яка визнала його придатним до військової служби, попри наявні у нього в минулому травми. Його відразу відвезли до військової частини в місті Черкаси, де за його скаргами на стан здоров'я його відмовилися взяти на облік.

Потім його повезли до військової частини до Умані, де також його не прийняли через його скарги на стан здоров'я. Тоді його повернули до Одеси, де вручили йому повістку з вимогою явки до ТЦК. Але він проігнорував повістку і не з'явився до ТЦК, оскільки треба було заробляти на прожиття, він виконував роботу за наймом, не бажав втратити роботу, допомагає своїй сестрі матеріально. Він неодноразово висловлював скарги на стан здоров'я, оскільки у нього в минулому було ножове поранення, через яке була пошкоджена легеня, а тому йому важко дихати. Крім того, він в минулому отримав вогнепальне поранення у кінцівку, а тому йому важко пересуватися. Зазначені ним поранення загоїлися з часом, вони відображені в його медичних документах, які були предметом дослідження ВЛК у ТЦК.

Після видужання до медичних закладів з приводу наявних у нього поранень протягом останніх років він не звертався. У березні попри попередження про кримінальну відповідальність, він відмовився отримувати повістку через те, що боїться втратити життя під час бойових дій, або бути важко пораненим, через що не зможе допомагати його сестрі. Його батьки померли. Він має власну доньку, з якою він не спілкувався понад сім років. Дитина проживає з матір'ю окремо від нього.

Він також заявив, що не військовий, не вміє воювати, його цьому не навчали, а "держава Україна його не ростила, не годувала". Та що йому важливо допомагати фінансово своїй сестрі, яка самостійно виховує трьох дітей, ніж захищати Україну. Він дії працівників ТЦК та рішення ВЛК не оспорював, оскільки у нього і без цього вистачає проблем у житті. Просив пробачити його та призначити покарання згідно із законом.

Кирило Бойко