Денис Колесніков – водій-рятувальник з Одещини, життя якого перервалося після повторного російського обстрілу міста 15 березня поточного року. Про чоловіка, який любив свою роботу, мав мрії та плани на майбутнє, а також про те, як справляються після важкої втрати, розповіли його близькі – родичі та кохана, передає інформаційна агенція «Юг.Today».

З самого дитинства Денис мріяв бути водієм – як його батько, а згодом до цього захоплення долучився й брат. Втрьох чоловіки займалися улюбленою справою, допомагали один одному та йшли до спільних цілей. Дмитро Колесніков, батько рятувальника, каже, що Денис мав мету заробляти гроші на свої майбутні плани, тому багато працював:

«Він добре керував, завжди перший приїжджав, казав: «У мене ціль приїхати першим». Якби трохи спізнився, ми б не зустрічались тут… У нас життя розділилося до 15 березня і після. Як далі жити я не знаю», – каже батько загиблого рятувальника.

Разом зі своїм молодшим братом Максимом він планував працювати й далі у ДСНС. Максим ділиться, що брат був поряд з ним завжди, і навіть в останній день життя, перед вибухом, Денис надсилав йому повідомлення:

«Усе моє життя ми були разом: на велосипедах, на рибалку, гуляли. І також останнім часом кожен день ми були разом. Мій друг, мій наставник, він мені всім був. Все ми разом планували. Він хотів, щоб я теж працював разом з ним. В цей час я був на роботі. Він мені писав, що виїхав на місце. Потім об 11.18 він мені скидав відео, що приїхав і там пожежа».

Вже через годину після отримання відео Максим отримав трагічну звістку – його брат загинув. Хлопець ділиться, що не розповів одразу батькам – вирішив піти в аптеку по заспокійливе, а коли повернувся, вдома вже були представники ДСНС:

«Потім почали вже хлопці дзвонити, кум Андрій, він також був там. Він мені почав дзвонити і плакати, що немає брата мого. Я нікому нічого не казав, тому, що я це дізнався, мабуть, найперший. Я приїхав додому, батьки ще не знали цього. Я поїхав в аптеку, нікому нічого не сказав, що я за заспокійливим. Приїхав і тут вже були хлопці ДСНС, які вже офіційно зі зверненням приїхали до батьків».

Після втрати рідного брата Максим планує взяти на себе реалізацію його планів та мрій, адже вірить, що треба продовжувати жити та довести Денісову справу до кінця:

«Далі працювати, займатись справою, якою займався мій брат. Він мені залишив можливості, автомобілі – вантажний автомобіль. Треба зробити усі його плани, про які він мріяв. Треба продовжувати жити. Звісно, самому, коли немає з ким поділитися, подзвонити спитати, дуже тяжко».

У Дениса також була кохана, з якою разом у відносинах вони були вже чотири з половиною роки. Катерина Трет’як розповідає, що познайомилася з ним у Фейсбуці:

«На ранок прокинулась, прийшло повідомлення «Привіт, ти дуже гарна, давай познайомимось». Я не відповідала. Він ще раз написав. Потім він запропонував зустрітися. Ввечері він приїхав з трояндами, обійняв мене і каже «Привіт. Або стосунки, або ми більше не побачимось. Я хочу зараз або ніколи». Я погодилась».

Катерина зізнається, що працювала з коханим разом і бачила, як він втомлюється, тому хотіла також допомагати йти до мрій:

«Мені було його шкода, що він так багато працює, а я хотіла йому допомагати. Тому що в нього було дуже багато мрій. Я пам’ятаю у нас в Шабо була пожежа, і він побачив дим, поїхав туди. Вдома так розповідав, що він втомився, але все одно він йшов на цю роботу. Йому подобалось – в нього там друзі. Він багато працював, я дуже шкодую, що ми мало часу провели разом. І, напевно, якщо б я знала, що таке станеться, я б все зробила для того, щоб ми провели цей час разом».

Жінка також ділиться, що Денису завжди щастило по життю, і напередодні страшної події ніхто навіть подумати не міг, що станеться 15 березня:

«Я знала, що він везунчик. В нього все виходило. Я напевно боялась думати про таке. А мама ввечері приготувала картоплю, яку він дуже любить, і він каже: «Ми так багато картоплі зробили, я в суботу приїду і все-все з’їм. Більше він не приїхав. Війна ця просто все зіпсувала. Писати можуть багато, тому напевно 15 березня я й не повірила в те, що сталося. Коли я побачила, в мене відпала частина мого серця. Я одразу впізнала що це він».

15 березня 2024 року внаслідок подвійного ракетного обстрілу Одеси постраждало понад 75 осіб, загинула 21 особа, з них – двоє рятувальників ДСНС.

Фото – з відео ГУ ДСНС України в Одеській області

Підготувала Амєлія МИЙНОВА