У національній програмі підтримки батьків «Шлях батьківства» разом із психіатринею Юліаною Маслак зібрали історії двох жінок, які народили після сорока дітей, і розібралися, які переваги можуть ховатися саме в дорослому батьківстві.

Валентина, мама трьох. Народила третю дитину в 41 

Я дуже хотіла третю дитину. Але цей шлях виявився довшим, ніж я очікувала,

— ділиться Валентина.

За три місяці до сорока вона дізналася, що вагітна. І відразу відчула два протилежні почуття водночас: безмежне щастя і великий страх.

Те материнство виявилося не таким, як у 20.

У дорослому материнстві я відчула любов по-іншому»: більше терпіння, розуміння, усвідомленості, 

— каже Валентина.

Навіть коли було важко, ця любов нікуди не зникала: залишалася ніби фоновим відчуттям, на якому тримався весь день.

Без стереотипів не обійшлося.

Іноді люди співчували або ставили дивні запитання: “Навіщо тобі це? Тобі ж уже 40”,

— розповідає Валентина.

У якийсь момент вона зрозуміла головне: вона має право нічого нікому не пояснювати.

Жінці важливо бути чесною з собою. Бо материнство — це велика відповідальність і потреба в ресурсі. Але якщо є бажання і підтримка — бути мамою у 40 стає приємністю.

Опорою для Валентини стала родина: поруч був чоловік, а старші діти, тоді їм було 18 і 16, сприйняли появу малюка спокійно й тепло, чим приємно її здивували. Саме це відчуття, що ти не сама, й тримало найбільше.

Саме з висоти «дорослого» материнства вона по-новому подивилася й на те, що таке партнерство. Валентина переконана: коли двоє приймають рішення народити дитину, чоловік автоматично перестає бути «помічником» — він стає рівноцінним партнером на цьому шляху. Про це вона свідомо говорить навіть зі своїми дорослими синами: тато не допомагає — тато включається.

І це не про те, щоб скинути все на партнера, а про право мами вийти на каву, сходити на масаж чи просто полежати без почуття провини, поки тато займається з дитиною. Бо материнство — історія справді виснажлива, і ресурс жінки треба берегти.

Людмила, мама чотирьох дітей. Наймолодшу доньку Яринку народила у 45

Про свою вагітність я дізналася в дуже символічний момент — приблизно через місяць після весілля старшої доньки. Здавалося, що це якась помилка. У голові промайнуло: як так? Старша щойно створила свою сім’ю — а я знову стану мамою,

— згадує Людмила. 

Материнство після сорока змінило її погляд на життя. Те, що колись здавалося важливим — ідеальний порядок, матеріальні речі — відійшло на другий план. Колишній «зал-музей» для гостей перетворився на справжню тусовочну кімнату: іграшки, дитяча палатка, термокилимок. І вся родина збирається там не за святковим столом, а просто на підлозі, щоб дивитися, як грається Яринка. 

З досвідом змінилося й ставлення до виховання. Зникли хвилювання й «мандраж», які були зі старшими, натомість прийшов спокій. 

І навіть трохи мудрості: тепер я бачу помилки, яких припустилася раніше, і намагаюся їх не повторювати.

Коли народилася Яринка, старшим дітям було 18, 21 і 24. Можна було хвилюватися, як вони сприймуть малечу, але сталося навпаки — прийняли тепло й одразу. Тепер усі обожнюють меншу сестричку й сумують за нею, коли роз’їжджаються.

Найбільшою підтримкою стала сім’я — чоловік, старші діти, рідні. Людмила часто згадує жарт чоловіка: «На державному рівні треба запланувати щоб кожна сім’я після сорока обов’язково народила дитину». Жарт, звісно. Але в ньому є частка правди, адже саме зараз вона відчуває особливу насолоду від батьківства.

Без стереотипів теж не обійшлося. Рідні спершу були в шоці, хоч і підтримали, а друзі часом натякали: мовляв, вам уже онуків чекати. Бувало, Людмилу з чоловіком навіть називали бабусею і дідусем. А на «навіщо вам це, ви ж уже старі» подружжя відповідало жартома: «Ми просто вирішили продовжити молодість».

Змінилися й пріоритети щодо себе. Людмила залишилася працюючою мамою і майже не була в декреті — зовсім інакше, ніж зі старшими, з якими декрет тривав загалом дев’ять років. Життя стало динамічнішим, але дуже наповненим.

Якщо мене запитують, що б я порадила жінці, яка у 40 вагається, чи варто ставати мамою, відповідь проста: відкинути сумніви. Якщо дозволяє здоров’я — народжувати. І не слухати чужі страхи та стереотипи.

Материнство у зрілому віці: що про це каже психіатриня

Психіатриня Юліана Маслак каже: коли люди стають батьками й матерями у зрілому віці, це майже завжди свідоме й виплекане рішення, і саме це багато змінює.

Ти краще розумієш себе, маєш фінансову стабільність, більше визначеності, маєш підтримку партнера та близьких. І тоді батьківство стає зовсім іншим — не зі смаком кар’єрного росту чи бажанням комусь щось довести, а з усвідомленням: «Я хочу мати час і простір на материнство, 

— пояснює вона.

При цьому Юліана наголошує: жоден вік не «кращий» за інший. Кожен має свої пріоритети, і народжувати гарно будь-коли. Просто у зрілих батьків і матерів частіше вже є те, що дуже допомагає, — пройдена власна терапія, розуміння себе, стабільні стосунки з партнером/-кою. А коли всередині спокійніше, легше зосередитися на потребах дитини й будувати з нею прив’язаність.

Що робити зі стереотипами? 

Порада психіатрині — вчитися дистанціюватися.

Це гендерний стереотип — приблизно як той, що чоловіки не мають плакати,

— каже Юліана.

І нагадує головне: ви народжуєте дитину не для когось. Чужі люди не житимуть замість неї і не займатимуться вашим батьківством — тож і не їм вирішувати. 

Можна чудово почуватися й мати дитину у 40. Це абсолютно свідоме і гарне рішення.

Гарна новина: у зрілому віці звикання до нової ролі часто дається навіть легше.  Уже не треба стільки гнатися й доводити — тож енергія йде туди, де вона найпотрібніша: на дитину. За її спостереженнями, дорослі батьки інтегрують цей етап у життя швидко й кажуть про нього просто — «це супер».

Важливе, про що варто подбати заздалегідь, — ресурс і сон. Безсонні ночі у зрілому віці даються важче, тому є сенс завчасно домовитися про підтримку близьких і не геройствувати наодинці.

Причому опорою можуть бути не лише партнер чи партнерка, а й старші діти, рідні, друзі й подруги, спільнота мам. Головне — не залишатися наодинці з усім

А пильніша увага до здоров’я під час вагітності після 40 — це не привід для тривоги, а просто розумна турбота про себе.

І головне, що варто винести з розмови з психіатринею, — довіряти своєму тілу й своєму рішенню.

Природа дуже гарно придумала: якщо жінка має фертильність народжувати — значить, її організм може дати раду і справитись, 

— підсумовує Юліана.

А отже, питання не в тому, чи «можна» стати мамою у 40, а в тому, чи є бажання і підтримка.

Що пропонує держава? 

Якщо на шляху батьківства потрібна медична підтримка — її надають в різному віці. Так, повний цикл ЕКЗ можна пройти безоплатно за Програмою медичних гарантій: торік цим скористалися майже 7 тисяч українок. А захисники/-ці України можуть безоплатно заморозити й зберігати репродуктивні клітини, щоб батьківство сталося у слушний момент. Деталі — на сайті НСЗУ або за номером 16-77.

Загалом держава пропонує понад 50 програм і можливостей на шляху батьківства — від порад і сервісів до освітніх та кар’єрних можливостей. Більше на сторінці Підтримка на шляху батьківства.  

Національна програма «Шлях батьківства» реалізується за підтримки Міністерства соціальної політики, сім’ї та єдності України, Координаційного центру з розвитку сімейного виховання та догляду дітей, Європейського Союзу та ЮНІСЕФ.

Джерело: УСІ