Військовий Геннадій Сінцов був присутнім на виставці зброї під Києвом 24 липня, куди прилетіли російські балістичні ракети. Чоловік дивом вижив та поділився всім, що бачив у момент російської звірячої атаки.

Про це він написав у Facebook.

Що відбувалося після російської атаки на виставку зброї

Військовослужбовець Геннадій Сінцов розповів, як йому вдалося пережити російський удар: 

«Я там був особисто. Чудом вцілів і вивіз на своєму авто важкопораненого товариша», — пише військовий. 

Чоловік додав, що інформацію про цей захід мав давно, і разом з колегами військові мали бути представлені більшою командою, але не зійшлося організаційно. Тож разом з Геннадієм не було великої команди інструкторів. 

«Смс з місцем проведення отримав в особисті повідомлення пізно ввечері в четвер», — каже чоловік. 

Сінцов прибув на локацію близько 10:25 і зареєструвався за 10 хвилин до того, як разом із товаришем оглянув експозицію. Учасники чекали на початок події, який затримувався через реєстрацію. 

«Від траси до безпосереднього місця їхати декілька сотень метрів дуже вузькою дорогою в лісі. Це місце активного відпочинку, просто приватний тир. Парковка тиру обладнана на декількох рівнях. На верхньому можна було залишити авто, а на нижньому — проходив захід».

Геннадій встиг зареєструватися о 10:35 та пройтися з товаришем по наметах своїх знайомих.

«Десь об 11:15-11:20, я підійшов до організаторів і запитав, коли початок, мені сказали, що після того, як всі пройдуть офлайн-реєстрацію. Біля намету реєстрації в той час було десь 30–40 осіб. Бачив, що писали, що на заході брало участь близько 300 учасників. Це не так. Думаю, що загалом, на момент вибухів, безпосередньо на заході, було 100–150 учасників і організаторів. Всі інші були у стрілецькому тирі, де проходили якісь змагання зі стрільби».

Після розмови з організатором чоловік підійшов до свого товариша, і почалися сильні вибухи. За словами Геннадія, два сильні вибухи пролунали просто біля нього.

«Сирену я не чув. Чи працював звʼязок, я не знаю. Ми розмовляли, в телефон не дивився. Від вибухів я трошки пригнувся і повернувся подивитися на майданчик, де стояли намети. Майже всі лежали на землі. Наче хтось стукнув кулаком по шахівниці. Багато хто кричав від болю. З одного з наметів щось велике випало і горіло», — ділиться Геннадій. 

Його товариш лежав на землі обличчям донизу. Геннадій подумав, що його друг зорієнтувався і впав на землю. У Геннадія відразу з’явився страх, що може прилетіти ще раз і прямо в те місце, де він стоїть.

«Почав кричати товаришу, що треба звідси кудись бігти. Одночасно комусь кричав, чи є тут сховище. Хтось пробіг поруч і показав рукою в сторону — десь там. Це все митті. Товариш не піднімався. Я нахилився над ним і перевернув його. Він тримався руками за живіт з лівого боку, а між пальцями вилазили кишки», — ділиться чоловік.

Геннадій боявся наступних прильотів, тому почав тягти друга за ноги до будівлі, біля якої вони були. Пізніше хтось із цим допоміг.

«Максимально притис його рукою дірку в животі, я сказав йому, що зараз пригоню авто. В будь-який момент могла бути чергова ракета — чекати не можна. Оскільки поранених навколо було багато, зрозумів, що лікарі до нас дістануться не скоро. В голові було дві думки: поранення в живіт — це важке поранення і те, що зараз точно буде ще приліт».

Коли Геннадій біг через майданчик, де проходив захід, над головою почув ще один вибух. Між першими двома вибухами і третім вибухом минуло близько 5 хвилин. Коли Геннадій добіг до машини, заднього скла в неї вже не було, а лобове — розбите. Чоловік постійно чекав наступних ударів. Зміг завести автівку та спуститися донизу.

“Товариша затягли трошки глибше, чимось прикрили дірку в животі. Підбіг і попросив, щоб допомогли затягнути його в машину. Нас було 4–5, всі разом поклали його на заднє сидіння, і я поїхав. Товариш був у тямі, я йому постійно щось кричав, типу: «Потерпи, ми зараз, я швидко, тримай міцніше руки». Повертав голову до нього, він просто тримав кишки руками. Зупинятися не було часу. Потім я вже зрозумів, що у нього була внутрішня кровотеча, і кров видавлювала нутрощі назовні». 

Дорогою Геннадій бачив багатьох людей у крові. Машини зупинялися та підбирали їх. Коли військовий проїжджав до виходу, тисняви ще не було.

Друга Геннадія Сінцова оперували майже шість годин. Стан його важкий, адже він втратив багато крові. Однак чоловік житиме.

Джерело: ТСН