Про це hromadske повідомила донька й письменниця Злата. Також про це написали співачка Руслана та танцювальний театр «Життя», де він працював.

«Тато завжди любив посміятися і подуркувати. Вони з моїм дядьком Андрієм близнюки, але зовні для сімʼї зовсім не схожі. Тато був справедливим і ніколи не стояв на чиємусь боці просто так. Завжди мав на все чітку позицію», — розповіла донька.

За її словами, крім танців і багатьох гастролей у молодості, Олександр займався спортом і вів активний спосіб життя. Щодо його виступу на «Євробаченні», донька сказала, що пишається батьком і шкодує, що більше ніколи не побачить, як він танцює.

«Тато був мрійником, як і я. З ним можна було поговорити про більш абстрактні теми. Він ніколи не сумнівався в тому, що я стану письменницею. Завжди хвалився моїми досягненнями перед усіма», — додала вона.

Під час останньої зустрічі з ним Злата занотувала собі його останні поради, серед яких «не марнувати життя на образи і сварки з близькими людьми» та «радіти дрібницям, як чашка кави або шматочок тортика, звичайні мрії», які будуть «приносити щастя швидше, ніж, наприклад, якась книжкова нагорода».

У своїй публікації співачка Руслана назвала померлого своїм «найближчим Другом», а його смерть — «моментом, який дуже важко пережити».

«Друг, з яким ми об’їздили весь світ, з яким ми дали сотні, якщо не тисячі концертів,
який стояв зі мною на сцені “Євробачення…” […] Це непоправна втрата для всіх нас […]
Але одне я знаю точно: Сашко завжди буде у моєму серці. Я завжди уявлятиму його поруч на сцені…» — написала вона.

У театрі, де працював Олександр Гарбарчук, сказали, що за чверть століття він «виріс у справжнього Майстра, соліста, без якого “Життя” важко уявити».

«Останні роки Сашко так само мужньо, без зайвих слів і скарг, боровся за кожен новий день. Він хотів жити, хотів творити, бути з родиною. Ми всі до останнього вірили в диво», — додали там.