"Без творчості точно не буду": історія військовослужбовця, який поєднує службу та мистецтво
Валерій Гричаненко — військовослужбовець Національної гвардії України з міста Ізмаїл на Одещині. З дитинства чоловік захоплювався малюванням.
У 2024 році під час бойових дій під Покровськом Валерій отримав осколкові поранення. Пальці правої руки зовсім не рухалися, чоловік назавжди мав би забути про малювання. Але крок за кроком він відновив рухливість руки. Сьогодні Валерій знову малює. За словами чоловіка, його роботи сповнені вдячності до життя, любові до України та віри в людську силу духу.
Про службу та початок повномасштабного вторгнення
Повномасштабне вторгнення застало Валерія в Україні. За його словами, на той час він вже проходив службу в Національній гвардії. До цього чоловік встиг з'їздити на ротацію в зону АТО та ООС.
"25 лютого 2022 року, на другий день повномасштабного вторгнення, ми виїхали з частини. Перебував у полях, потім повернувся. Після цього мене перевели до військової частини 3029. Це "Карадаг", місто Запоріжжя. Вже звідти я потрапив на Покровськ, виконував там бойові завдання", — сказав Валерій.
Однак там прослужив недовго, додав військовослужбовець. Під час виконання одного із завдань він отримав поранення.
"Ворожий дрон кружляв-кружляв, поки не вираховував нас і не зробив скид. Я отримав осколкове поранення. Побратими надали першу медичну допомогу. Потім швидко евакуювали".
Потрапивши до шпиталю в Житомирі, Валерій ще не знав, чи зможе знову користуватися правою рукою. Але, за його словами, вже тоді він вирішив не здаватися. Крок за кроком, через біль і реабілітацію, чоловік відновив рухливість руки.
"Коли я потрапив у шпиталь, перше, що я зробив — купив зошит, олівець і почав малювати. Я не знав, буде функціонувати рука чи ні. Просто почав вчитися лівою рукою писати та малювати", — зазначив нацгвардієць.
"Скільки себе пам'ятаю, весь час малюю"
Валерій займається не лише малюванням, а й зварюванням, виготовленням меблів. Останнім часом чоловік освоює татуювання. Творчість — це не просто хобі, а частина життя, підкреслив він.
"Скільки себе пам'ятаю, весь час або малюю, або ліплю, або щось конструюю, будую. У мене хобі збирати професії й навички, тому що я не тільки художник. Також зварюванням займаюся, є майстром по дереву, по меблях. Стараюсь займатися усім, що так чи інакше з творчістю пов'язано".
Найбільше військовослужбовцю подобається графіка. Переважно чоловік малює людей і тварин. На полотні він передає їхні характери, індивідуальні риси та емоції.
"Я малюю переважно людей, тварин подобається малювати. В першу чергу, тому що і людина, і тварина має свій характер, індивідуальні риси, емоції якісь перенести можна, показати настрій. Дерева теж можуть показати настрій, але малюючи тварин та людей легше передати емоційний фон", — розповів художник.
Мистецтво — це своєрідна терапія, зауважив чоловік. Він вважає, що мистецтво потрібне завжди, незалежно від обставин.
"Воєнний час чи не воєнний, немає значення – мистецтво завжди потрібне. Воно існує за межами війни чи політики. Мистецтво залишається мистецтвом. Я вважаю це своєрідним засобом психологічної терапії, не тільки для того, хто малює, а й для того, хто дивиться".
"Від настрою багато чого залежить"
Під час малювання Валерій використовує яскраві кольори, щоб передати позитив. За його словами, від настрою та кольору залежить багато.
"Від настрою багато чого залежить. Якщо себе позитивно налаштувати, то малюнки будуть такими же. Я завжди намагаюся дивитися з позитивного боку на все, і дітей своїх намагаюся в такому же дусі виховувати. У будь-якій ситуації є щось добре, щось хороше, позитивне", — підкреслив нацгвардієць.
Після закінчення повномасштабного вторгнення Валерій планує вийти на пенсію. Також у планах чоловіка — відкрити власну майстерню.
"Вже давно пора. Понад 25 років у погонах. Планую вийти на пенсію та зробити свою майстерню, працювати. Меблі хочеться робити. І малювати, звісно, теж. Без творчості точно не буду", — резюмував Валерій Гричаненко.
