На Львівщині завершилися перші українські національні мультиспортивні змагання для ветеранів і ветеранок «ГАРТ», які тривали з 3 по 11 травня та об’єднали понад 100 учасників з різних областей України. Виборов срібло під час змагань з баскетболу на кріслах колісних у складі збірної команди «ГАРТ ЧЕСТЬ» ветеран з Білгорода-Дністровського Ярослав Чебаненко. Підтримувала земляка голова правління ГО «Бережина» Тетяна Єсєналієва. У своєму відео громадська діячка разом з ветеранами розповіли про те, як захисникам доводиться готуватися до спортивних заходів самотужки, передає видання «Південь сьогодні».

Як ми вже раніше розповідали читачам, пан Ярослав – доброволець, який став на захист України ще на початку російської агресії у 2014 році. Протягом служби він неодноразово отримував поранення, а в 2025 році захисник був списаний зі служби – отримав інвалідність. Наразі Ярослав пересувається на милицях. Попри це, ветеран активно займається спортом сам та докладає зусиль, аби створити сприятливі умови для розвитку адаптивного спорту у громаді – для усіх інших захисників. Під час нашої минулої розмови місяць тому ветеран розповів, що у Білгород-Дністровській громаді цей напрямок аж ніяк не розвивається, а будь-які спроби комунікувати із владою у цьому напрямку завершувалися або бюрократичними перепонами, або затягувалися на тривалі терміни. Втім, будучи учасником всеукраїнських змагань, і знаючи, наскільки важливим може бути спорт на шляху відновлення захисників, які повертаються до цивільного життя, він вирішив діяти: являючись членом української громадської організації «Вільні воїни», став засновником ГО «Вільні воїни Аккермана». За допомогою однодумців, громадських діячів, небайдужих та власної пенсії він облаштовує ветеранський простір – центр для адаптивного спорту та й навіть простого спілкування за кавою. Детальніше про це можна дізнатись у попередній публікації за посиланням.

Це було вже третє всеукраїнське змагання, яке Ярослав відвідує єдиним з громади. Причина проста – місцевим ветеранам просто немає де займатися адаптивним спортом. На відміну від нього, каже захисник, суперники з Львівщини мали змогу тренуватися кілька разів на тиждень, а місцева влада надала увесь необхідний спортивний інвентар.

«Губернатор Львівської області пішов на зустріч і організував хлопцям на всю команду повністю інвентар, крісла. Минулого року в них не вистачало дві людини до команди. Цього року на цих змаганнях вони посіли перше місце», – згадує Ярослав.

Втім, навіть у таких умовах наш земляк здобув друге місце. Проте, зізнається, нагороди – це другорядне, адже найцінніше – враження:

«Це взагалі не про дипломи, медалі – це приємно, але це скоріш для влади може більше, ніж для мене. А от емоції, враження, настрій, спілкування, сама атмосфера – це просто супер. Словами це не передати».

У Білгороді-Дністровському про те, що Ярослав їде на змагання, знали. Однак, поділився він, ніхто навіть не поцікавився, чи потрібна якась допомога:

«Це вже треті всеукраїнські змагання, на які я їжджу один з міста. Багато хто знав – і з міської ради, і з супроводу ветеранів. Підтримку, допомогу якусь – ніхто не запропонував, не запитали взагалі, потрібно чи ні. На жаль, дуже проблематично було взяти довідку, що я потребую супроводу, щоб людина могла зі мною поїхати і взяти з собою крісло колісне. Тому що це було у Карпатах. Це було дуже важко…» – зазначив Ярослав.

Незабаром у Білгород-Дністровській громаді мають відбутися обласні змагання з ветеранського спорту. Розвиток адаптивного спорту на обласному рівні є дуже важливою ініціативою, проте як готуватися до таких змагань захисникам тих громад, де для тренувань немає ані облаштованого простору, ані обладнання?

«Я знаю, що у нас, у Білгород-Дністровській громаді, будуть обласні змагання, запропонували участь 5-6 червня. А лук і стріли ми побачимо тільки на змаганнях. Тобто тренуватися сам думай де…» – сказав Ярослав.

Цього разу всеукраїнські змагання міг би відвідати ще один ветеран Білгород-Дністровської громади – Вячеслав. Проте у цей час він мав займатися будівельними роботами для створення ветеранського простору у Білгороді-Дністровському, про який ми згадували вище. За словами захисника, з моменту оголошення про ініціативу жоден місцевий депутат так і не запропонував якоїсь підтримки.

«Зайнятий був. Ми нарешті знайшли будівельників і зараз триває облаштування спортзалу, будівельні роботи, завозив будматеріали. Контроль має бути у будь-якому випадку… Ветеран, який вже повернувся – з протезом чи без протеза, на милицях чи на кріслі колісному – хоче просто жити, відпочивати, займатись спортом, з дітьми посидіти, з дружиною. А замість цього ми бігаємо кабінетами, просимо якоїсь допомоги, колупаємось у бетоні, шукаємо будівельників, щоб зробити ремонт у спортзалі, який ми зараз робимо. Шукаємо спортивний інвентар… Нам самим важкувато на протезах бетон місити і все інше. Але доводиться. Що робити? Ми все одно будемо робити своє, будемо продовжувати: і на змагання будемо їздити, і спортзали розвивати і тому подібне», – розповів Вячеслав.

Незабаром ГО «Вільні воїні» передадуть з Одеси нове обладнання. Створення центру для адаптивного ветеранського спорту, що буде безкоштовним для усіх захисників з Білгород-Дністровської громади, – триває. Проте той факт, що станом на п’ятий рік повномасштабної війни єдина така ініціатива у громаді, що реалізовується на практиці, – організована ветеранами й небайдужими без участі влади, наштовхує на прикрі висновки.

Разом із цим, усіх ветеранів з Білгород-Дністровської громади, охочих вже зараз долучитися до адаптивного спорту, закликають звертатися до Ярослава Чебаненка, який має чималий досвід, бажання рухатись далі та допомагати іншим захисникам на цьому шляху.

Підготувала Амєлія МИЙНОВА
Фото надала Тетяна ЄСЄНАЛІЄВА, (останнє фото – скриншот з відео Тетяни)

Джерело: «Південь сьогодні»