Після того, як через бойові дії зупинилося велике підприємство «Артемсіль» з виробництва солі на Донеччині, Україна гостро відчула дефіцит власного мінералу. Проте мало хто знає, що південь Одещини буквально «плаває» на мільярдах тонн солі. У трикутнику між Ізмаїлом, Кілією та озерами розташоване гігантське Ізмаїльське родовище кам’яної солі. Про це «Бессарабії INFORM» розповів завідувач кафедри морської геології, гідрогеології, інженерної геології та палеонтології Одеського національного університету ім. І. Мечникова, кандидат геологічних наук, доцент Сергій Кадурін.

Цікаво, що в минулому столітті в Ізмаїльському районі геологи шукали одне, а знайшли інше. У 1972 році фахівці тресту «Союзбургаз» проводили розвідку в межиріччі озер Катлабух та Китай. Їхньою метою були підземні порожнини для зберігання газу. Проте на глибині від 350 до 500 метрів бури наткнулися на надпотужні пласти кам’яної солі (галіту).

У 80-х роках дослідження продовжила експедиція «Кримгеології». Результати приголомшили: під землею виявили соляну лінзу розміром приблизно 10 на 14 кілометрів. Це не просто поклади, а справжній підземний океан солі, запаси якого оцінюють у фантастичні 5,2 мільярда тонн.

Геологи описують місцеву сіль як прозору, іноді білу або навіть рожеву. Вона має складну структуру: від дрібнозернистої до гігантських кристалів розміром понад 10 міліметрів. У своєму природному стані ізмаїльська сіль дещо відрізняється від тієї, до якої всі звикли. Вміст NaCl коливається від 91,7% до 96,2%. Сіль містить ангідрит та сульфати кальцію. Через це у «сирому» вигляді вона вважається технічною. Вона ідеально підходить для хімічних заводів, котелень або посипання доріг взимку. Проте фахівці заспокоюють: якщо цю сіль розчинити та виварити (метод отримання солі «Екстра»), на виході  можна отримати продукт найвищої якості, який перевершить багато імпортних аналогів.

Згідно геологічним картам та звітам розвідки, «серце» соляної лінзи розташоване у трикутнику між Ізмаїлом та Кілією. Ось конкретні населені пункти, мешканці яких буквально ходять по багатомільярдному скарбу:

• Село Кислиця (Саф’янівська громада). Це «епіцентр» родовища. Саме в районі Кислиці соленосний басейн досягає своєї фінальної стадії формування. Тут зафіксовані найпотужніші пласти, а геологічні дослідження (зокрема свердловина №396) підтвердили наявність солі на глибині від 734 метрів. Саме цей район вважається найбільш перспективним для будівництва майбутнього заводу.
• Село Стара Некрасівка. Південна частина родовища тягнеться саме сюди. Поклади солі тут залягають досить глибоко, але стабільно. Район між Старою Некрасівкою та Кислицею розглядається як єдиний промисловий блок.
• Міжозер’я Катлабух та Китай (села Багате та Муравлівка). Перші знахідки 1972 року були зроблені саме тут, на глибинах 350–500 метрів. Свердловини №12, 41 та 44 розкрили поклади солі потужністю від 30 до 70 метрів. Це територія нинішніх Саф’янівської та Суворовської громад.
• Місто Кілія (південно-західна околиця). Родовище обмежене Кілійським гирлом Дунаю. Південна межа блоку Р1 проходить якраз по водній артерії, що робить Кілію стратегічним пунктом для можливого річкового транспортування видобутої сировини.

Розташування родовища робить його «золотою жилою» з точки зору логістики. Родовище лежить поруч із потужними портами (Ізмаїл, Рені, Кілія), залізницею та трасою Одеса-Рені. Вивозити сіль можна як морем у Європу, так і баржами по Дунаю чи фурами по всій Україні.

Про те геологи чітко заявили — це єдине велике родовище в регіоні. Шукати сіль десь інде в Бессарабії немає сенсу. Тому Ізмаїльщина володіє унікальним ресурсом-монополістом. Тут соляні пласти затиснуті між шарами ангідритів, як у сейфі. Це гарантує, що сіль не розмивається і зберігає свою структуру мільйони років.

Джерело: bessarabiainform