Володимиру Зеленському — 48 років. Шість років тому, ставши главою держави, він покладав на себе завдання змінити країну, і українці надали йому свою довіру. Тоді мало хто уявляв, що доля молодого політика випаде на одні з найскладніших для країни часів, коли Україні доведеться ще раз підтверджувати своє право на незалежність і існування.

Журналісти вийшли на вулиці Одеси, щоб дізнатися, чого мешканці міста бажають президентові та які питання вони хотіли б йому поставити.

Побажання Зеленському

Багато відповідей починалися не з критики чи вимог, а з простих, щирих побажань. Люди говорили про здоров’я, мир і терпіння — цінності, що зараз мають зовсім інший, вагоміший сенс, ніж у мирні часи. Одесити часто говорили про президента радше як про людину, яка щодня приймає важкі рішення, ніж просто як про посадовця.

“Ну, насправді, як людині, я йому хочу побажати того, як усім і як завжди. Здоров’я, миру і всього іншого. Здоров’я дітям, щастя. І, звісно, нам усім бажаю соборності, здоров’я і провоювати на один день більше, ніж росіяни прожити”, — каже Олена.

Для частини одеситів важливо не тільки висловити побажання, а й висвітлити свої очікування від глави держави. Люди хочуть не тільки стійкості, а й конкретних результатів — завершення війни й повернення до звичного життя. У відповідях відчувається втома, але й упевнена надія. Громадяни усвідомлюють, що рішення складні, але все одно сподіваються на зміни.

“Побажати я хочу йому реально здоров’я, щоб він тримався і, скажімо так, краще працював, щоб ця війна нарешті закінчилась”, — додає Леся.

Мир в Україні

Деякі відповіді були надзвичайно емоційними — у них більше співчуття, ніж політичних аргументів. Люди намагалися уявити внутрішній стан президента як особистості, а не як символу країни. Вони хотіли зрозуміти, наскільки важко нести таку відповідальність.

“Можливо, миру нарешті вже, щастя. Я думаю, що якщо буде мир — буде і щастя. Це все, що зараз важливо для кожного українця. А я б запитала, чи важко йому, як людині, бо це жах”, — говорить Анастасія.

Ще одна тема, яка часто звучала у відповідях, — терпіння. Українці виснажені, але не втратили здатності чекати й триматися. Вони не називають конкретних дат, проте хочуть переконатися, що кінець війни — не просто мрія.

“Здоров’я — це саме головне. І терпіння. А питання одне — коли закінчиться війна?. Навіть не знаю що ще запитати… це треба думати”, — зізнається Валерія.

Фінальні репліки часто були лаконічними, але надзвичайно ємними. Без зайвих слів — про головне: мудрість, витримку і накопичену втомленість.

“Розуму та мудрості. І коли це все закінчиться? Втомилися”, — каже Олена.

Ці вислови — концентрат настроїв сучасної України. Вони про втому, але не про відчай; про прагнення миру, але не ціною всього. І про надію, що попри труднощі країна вистоїть. Саме з такою вірою одесити дивляться в майбутнє.

Раніше ми писали, що президент розповів, куди Україна може витратити російські активи. А також про те, що Володимир Зеленський розповів про участь ЗСУ в європейських силах.