Коли мова заходить про охорону кордону на півдні Одещини, ми часто уявляємо катери на Дунаї або патрульні позашляховики. Проте є сила, яку не замінить жоден тепловізор. Це зв’язок людини та собаки, який теж служить Державі. Напередодні Дня прикордонника “Бессарабія INFORM” зустрілася з майстер-сержантом, начальником кінологічного відділення 17-го Ізмаїльського прикордонного загону Віктором Шквирою, який проходить службу зі своїм найкращим другом – бойовим собакою на прізвисько Нагір. Нам на власні очі пощастило побачити абсолютне взаєморозуміння між людиною та чотирилапим. Як вдалося цього досягти, та який шлях пройшли незвичні побратими – Віктор охоче розповів для наших читачів. 

Рішення Віктора стати прикордонником було виваженим та рішучим. Після довгих років роботи у торгівельному флоті у 2015-му чоловік добровільно мобілізувався до Ізмаїльського прикордонного загону.

«Я був одним з тих людей, які штурмували військомати на той час. Багато моїх друзів вже воювали на Донеччині, тому і я вирішив долучитися до резерву, а найближчою військовою частиною, яка була тут в регіоні, був 17-й прикордонний загін», – згадує Віктор.

Швидко чоловік затоваришував саме з кінологами й одного разу йому довелося попрацювати в якості фігуранта для собаки розшукової прикордонної служби, що дуже захопило, адже кінологічна робота завжди пов’язана з небезпекою. Прикордонник зрозумів, наскільки це тонка та відповідальна діяльність. Собака — це не просто спецзасіб, це напарник, який відчуває твій настрій ще до того, як ти даси команду.

«На сьогоднішній день, зі зміною оперативно-службової діяльності на Державному кордоні у контрольовано-прикордонних районах, собака є невід’ємною складовою з захисту та охорони кордону», – зауважив кінолог.

 

Віктор пройшов навчання в першому кінологічному полку у Великобританії, зазначив, що там особлива увага приділяється вивченню морально-психологічного стану собаки та індивідуальній роботі з кожною твариною.

«Там з собаками працюють спеціальні психологи, і це дійсно було цікаво почути та побачити. Але в порівнянні, не можу сказати, що наші фахівці з кінологічного забезпечення чимось гірші за британських», – зазначив прикордонник.

 

1 / 4

Перші дві собаки Віктора були німецькі вівчарки, потім він наважився взяти бельгійську вівчарку (малінуа), дівчинку на прізвисько Сінді.

«Я дещо побоювався цієї породи. В мене було відчуття, що я маю вже певний вік та можу не впоратися з нею, якісь такі мої внутрішні страхи. Я взяв дівчинку, попередній власник якої звільнився зі служби. Але натомість я відчув повноту її породи. Вона привела  мене в стан легкої ейфорії. Я зрозумів, що знайшов ту породу, яка підходить для служби. Її центральна нервова система, в більшості випадків, являється такою сталою, сильною, з нею можна працювати при різних обставинах», – розповів майстер-сержант.

Але рік тому до Віктора потрапила ще одна бельгійська вівчарка –п’ятирічний Нагір. З початку повномасштабного вторгнення разом із попереднім власником собака проходив бойову службу на Чернігівщині. Разом вони ділили хліб та воду. Але кінолог був вимушений залишити ряди прикордонної служби, а Нагіра передав до Ізмаїльського загону. На той період Віктор вже виконував обов’язки начальника кінологічного відділення.

«Обидві собаки були важкуваті в плані агресії, треба було корегувати їхню поведінку. Потім настав час передати одну з них наступному власнику, і тоді я зрозумів, що не можу попрощатися з Нагіром, що прив’язався до нього. Було прийнято рішення віддати мою дівчинку Сінді. Згодом мені передали документи на Нагіра, і я побачив, що в мене з ним день народження в один день. Тоді я взагалі по-іншому почав на нього дивитися, зрозумів, що у нас якийсь надзвичайний зв’язок».

 

1 / 2

Наразі Нагір виконує роботу розшукового собаки Держприкордонслужби, він напрацьований на пошук, виявлення на ділянці місцевості людей та речей, а також посилює безпекову складову будь-якого виду прикордонного наряду та груп реагування.

Віктор як начальник кінологічного відділення, окрім дресури тварин, велику увагу приділяє роботі з особовим складом. Його завдання – змотивувати кінолога так, щоб він зміг змотивувати собаку.

«Порядок розвитку кінологічної роботи в Державній прикордонній службі, особливо в нашому 17-му прикордонному загоні, мені подобається. Приємно бачити ті зміни, що відбулися в законодавчому підґрунті щодо застосування службових собак. І це мене мотивує як начальника – зміни є, і вони на краще. Пишаюся роботою мого колективу, їхня мотивованість та бажання проходити службу в надскладних умовах з великими навантаженнями вражає», – зазначив прикордонник.

 

1 / 3

Кінологія — це постійне навчання. Кожен день прикордонники та їх вихованці відпрацьовують нові елементи, вдосконалюють витримку та швидкість. Адже на кордоні немає дрібниць, а помилка може коштувати дорого.

Нагір має власну професійну амуніцію. Це не просто аксесуари, а життєво необхідне спорядження для роботи у складних умовах півдня. Окуляри (рекси) захищають очі собаки від колючої рослинності, піску під час вітру та яскравого сонця. Спеціальні капці незамінні, коли доводиться працювати на розпеченому асфальті або в місцях, де багато колючок чи гострого каміння, що можуть поранити лапи. Ударний намордник – особливий елемент спорядження, який перетворює собаку на «живий молот». Завдяки вшитій сталевій пластині, Нагір може нейтралізувати порушника одним ударом, не кусаючи його, що дозволяє затримувати особу гуманно, але максимально ефективно.

 

1 / 5

«Нещодавно під час несення служби нам трапилася автівка, пасажири якої були у стані алкогольного сп’яніння. Під час зупинки авто вони почали поводитися провокативно та переходити до агресивних дій, спрямованих до складу прикордонного наряду. Мені довелося застосувати службового собаку. Нагір був в ударному наморднику. Він спрацював швидко, вистачило семи секунд, щоб троє порушників стали контрольованими для подальшого розбору ситуації».

Робота з малінуа — це не лише дресура, а й постійна робота над собою. Віктор зізнається: саме Нагір навчив його залізному самоконтролю, адже щоб працювати в тандемі, як єдиний механізм, треба намагатися повністю опановувати свої емоції.

«Собака навчила мене краще контролювати свої емоції, бо вони нікому не потрібні негативні, в першу чергу мені, а моєму собаці, для виконання завдань, тим паче. Відпрацювали, отримали задоволення, подивились один одному в очі, поцілував його в носика», – розповідає кінолог. 

 

1 / 3

Службовий вік собаки зазвичай триває близько восьми років. Потім — заслужений відпочинок. Але для Віктора та Нагіра «списання» за віком не означатиме розставання. Прикордонник вже прийняв тверде рішення – коли прийде час, він забере бельгійця додому.

«Він став частиною мого життя, служби, якихось внутрішніх змін, це мій побратим. Як би не змінювалися мої життєві обставини, ця собака закінчить своє існування разом зі мною».

 

1 / 3

Віктор та Нагір разом патрулюють береги Дунаю та степові ділянки півдня Одещини. Специфіка регіону непроста – очерети, плавні, висока вологість та літня спека. Проте гострий нюх собаки та досвід прикордонника роблять цей тандем непереборним бар’єром для правопорушників.

Сьогодні, поки Віктор та Нагір виходять на чергове патрулювання, мешканці Ізмаїльщини можуть бути спокійні. Бо на сторожі кордону стоїть не просто професіонал, а непереможний тандем людини та собаки.