Нещодавно директорка Інституту кліматично орієнтованого сільського господарства НААН, докторка сільськогосподарських наук Раїса Вожегова розповідала для наших читачів про наслідки кліматичних змін на сільське господарство в Одеській області. Зокрема тоді науковиця зауважила, що потепління у регіоні впливає не тільки на рослинництво, а водночас й на тваринництво. На відміну від рослин, які реагують на погодні зміни досить виразно та швидко, помітити наслідки для свійських тварин дещо складніше. Детальніше про те, у чому проявляється негативний вплив потепління на життя та розвиток тварин в таких умовах, а також на що варто звернути увагу фермерам й державі, розповів для видання «Південь сьогодні» доктор ветеринарних наук, професор та заступник директора з наукової роботи Інституту кліматично орієнтованого сільського господарства НААН Олексій Данчук.

В першу чергу науковець зауважив – зміна клімату, яка спостерігається наразі по всьому світу, зокрема й у нашому регіоні, є абсолютно нормальним процесом, який не має викликати значного остраху. Однак, безсумнівно, така зміна потребує серйозного та уважного ставлення, у тому числі у веденні сільського господарства.

Для охочих прочитати детальніше про вплив на рослинництво та поради науковців – ми залишимо посилання на попередню публікацію тут.

Та все ж таки повернемось до тварин. В останні роки аграрії вже помітили, що збільшилася кількість та різноманітність шкідників. Це не дивно, адже в Україні навіть відбулося зміщення природно-кліматичних зон – в напрямку півночі. Серед наслідків кліматичних змін зокрема підвищення температур, тепліші та малосніжні зими, що своєю чергою надає можливість для виживання деяких нових комах, яких раніше у регіоні ніколи не було. Зокрема це можуть бути комахи з Азії, де клімат тепліший. Водночас змінюються ареали поширення птахів, а деякі навіть можуть взагалі більше не відлітати до теплих країн. Тобто жива природа адаптується. Разом із цим, так вже історично склалося, що свійські тварини до кліматичних змін не надто пристосовані – адже природний відбір здебільшого відбувався штучним чином, під впливом людини.

«На відміну від живої природи, домашні тварини втратили таку здатність, як адаптивність. Не можна сказати, що зовсім втратили, але частково позбулися, тому що у них практично немає природного відбору. Вже десятки тисяч років люди роблять штучний відбір тварин. Що таке штучний відбір – ми обираємо зі стада корів одну, яка найбільш продуктивна. І єдиним нашим запитом є продуктивність. От, до прикладу, у неї більше молока, і те, що в неї одне око буде червоне, а інше жовте – нам не важливо. Таким чином люди робили штучний відбір, щоб свині були максимально жирні, корова максимально давала молока, а кури – максимально давали яєць. І ми це все робили тисячі років. І на відміну від дикої природи, домашні тварини виживали не тільки сильніші, адаптованіші, які можуть звикнути до чогось, а виживали ті, які дають більше яєць, молока, швидше і більше гладшають. І ці тварини за цих змін навколишнього середовища вже не можуть вижити», – пояснює Олексій Данчук.

Як наслідок підвищення температури навколишнього середовища, у тварин розвивається тепловий стрес. Таке явище завжди було, однак за останні двадцять років, зазначає науковець, частота проявів теплового стресу зросла дуже помітно – в рази:

«Уявіть, що чим більше продуктивна тварина, тим інтенсивніше має бути обмін речовин, і оцей інтенсивний обмін речовин супроводжується виділенням внутрішньої енергії також. І ця внутрішня енергія сильно не втрачається, а навпаки починає ще більше підігрівати тіло, а зовні ще спекотніше, і таким чином розвивається тепловий стрес. Тварина може втрачати продуктивність на 15-20-40 відсотків, або взагалі перестає, наприклад, доїтися… Така патологія, як тепловий стрес, була завжди. Але якщо раніше це був тільки тиждень влітку, коли температура за +40°C, то зараз пів літа може бути така температура», – розповідає доктор ветеринарних наук.

На жаль, найбільше від цього страждають тварини малих або середніх господарств, адже якщо великий агрокомплекс може штучно створити необхідні кліматичні умови завдяки сучасним технологіям, для дрібного бізнесу таке задоволення є дороговартісним. 

«Якщо це великі агрокомплекси, корпорації, великий бізнес, то вони досить легко до цього адаптуються – не тварина, а бізнес. Вони будують корівники, пташники з кліматичними установками, створюють мікроклімат, штучні умови. Це єдиний варіант для них. Тому що тварини до зміни природних умов не адаптовані. І страждають в першу чергу звичайні селяни, дрібний бізнес, в кого на подвір’ї одна-дві корови. І це найстрашніший вплив – підвищення температур», – зауважує Олексій Данчук.

Однак окрім цього, погодні зміни створили більш сприятливі умови для розвитку нових шкідників, як-от паразитів у тварин. Олексій Володимирович пояснює, що якщо раніше паразити, а саме їхні яйця, які потрапляли у ґрунт як наслідок життєдіяльності тварини, гинули під час зимових заморозків, наразі за відсутності низьких температур можуть залишатися й бути активними ще рік або навіть декілька.

«Знову ж таки тварина їх з’їла – це поширення паразитарних захворювань. Крім того, що вони поширюються, з’являються нові паразитарні захворювання, які раніше у нас не спостерігались. Вони з Азії заходять – якраз більше поширені при температурах ближче до екватора. У нас розвинулись сприятливі умови для нових цих патогенів», – додає науковець.

Також разом з підвищенням температур та вологості сприятливим середовище стає для розвитку патогенних грибів, які, як наслідок, викликають у тварин мікотоксикози – захворювання з тяжким перебігом, що виникають при годівлі кормами, ураженими токсичними грибками.

«Тобто ви, наприклад, господиня, і купили комбікорм. За тиждень-два при високій температурі, при підвищенні вологості, там інтенсивно розмножуються гриби та накопичуються мікротоксини, і цей корм стає токсичним для тварин. Так, вона не загине від цього корма, але вона не буде нормально рости й захворіє», – пояснює професор.

Відповідно ризиків захворювань у свійських тварин стало значно більше, і, додає науковець, люди до цього не готові, особливо якщо мова йде про середні та дрібні фермерські господарства.

«Найбільше страждають не великі фермери, а середні, малі. Тому що вони до цього не готові. Головне, через що вони страждають – вони мало про це обізнані. Зміни клімату – це слова дуже гарні, а спробуй її побачити. Так, колись було холодніше трошки. Але люди не думають, до чого то все веде. Тобто та господиня, яка раніше мала три корови на подвір’ї, можливо зараз їй потрібно задуматись, що їй не треба цих трьох корів, бо вже змінюється кормова база, вже не ростуть ті трави, на яких корова може пастись. Може їй вже треба овець взяти, тому що це середовище буде добре вже для вівчарства», – розповідає Олексій Володимирович.

А ось для розвитку вівчарства, за умови, що регіон зовсім не перетвориться на пустелю, на думку науковця, середовище як раз досить сприятливе, та й загалом розведення овець на півдні України завжди було традиційним. Ці тварини не є такими вибагливими у годуванні та є більш адаптованими до погодних змін:

«Вівчарство взагалі є традиційною галуззю для півдня України – так було завжди. Тут був завжди степ. І все ж таки погодні умови не завжди тут були найкращими і тому, щоб вигодувати ту саму корову, треба дуже багато зеленої маси, і за нею дуже багато треба догляду. Вівці самі по собі, генетично – більш стійкі, у них як у тварин не такий серйозний штучний відбір йшов, як у корів. Овець же в корівниках не розводили, вони на вулиці випасались. І все ж таки в овець завжди проходив природний відбір, бо вони більшу частину пасуться у навколишньому середовищі. Тобто на відміну від інших сільськогосподарських тварин, тих самих курей, свиней, вони самостійно мали контакт із зовнішнім середовищем, і вони переживали те саме літо на пасовищах при цих високих температурах. І тому вони більш стійкі до перепадів температур в навколишньому середовищі. Вони менш вибагливі до якості кормів, їм не потрібна така велика кількість зеленої маси. В принципі, в таких умовах, якщо тут не буде спустелення зовсім, то вівчарство тут прекрасно буде розвиватись», – зазначає професор.

Проте велику роль у цьому відіграватиме держава. Зокрема мова йде про завезення до України найкращих порід та створення можливостей для фермерів. Олексій Данчук наголошує – з підтримкою влади вівчарство мало б гарний потенціал, та завдяки розвитку галузі відбулося б створення великої кількості нових робочих місць. Однак поки що господарства, які займаються цим, не можуть похвалитися гарним доходом та роблять це переважно через власні вподобання, а не фінансову вигідність:

«Треба змінити підхід загальнодержавний. Якщо у нас тут завжди традиційно, історично було вівчарство, то чому б його не зробити більш масштабним. Без державної підтримки це в принципі неможливо, тому що треба завозити в Україну чисті гарні лінії, породи, найкращі у світі, які є. Я не кажу, що в Україні дуже погано все з вівчарством, але близько до того. Є такі певні невеликі або середні господарства, які займаються вівчарством тільки тому, що їм це подобається, але на ньому майже не заробляють. Тобто вівчарство в принципі з нормальним підходом – воно вигідне, але влада має розуміти, що сам собою цей процес ніяк не зробиться. Централізована закупка, та хай навіть безкоштовно, аби людям компенсувати ту вартість, яку вони будуть витрачати на створення цих ферм. Тому що вівчарство, наприклад, за собою тягне цілу галузь, там з’являється багато продуктів, і заробляти будуть не тільки люди, які будуть розводити овець, а з’являться дуже багато робочих місць», – розповідає Олексій Данчук.

Водночас доктор ветеринарних наук зауважує, що мова не йде про відмову від тих самих корів, які, наприклад, є навіть у спекотній Африці. Однак це мають бути ті породи, які матимуть генетичну здатність адаптуватися до підвищених температур. Водночас варто пам’ятати, що і їхня ефективність у такому випадку може бути дещо меншою.

При цьому актуальним залишається варіант використання сучасних технологій для створення потрібних для тварин умов, що і відбувається у великих фермерських підприємствах. Проте доречно зважати, що у такому випадку витрати на електроенергію для господарств зростуть, а отже й ціна на товар може також відповідно підвищитися. А ось середнім та дрібним фермерським господарствам радять активно використовувати у роботі дані аналітиків, переглядати прогнози на майбутні роки щодо змін клімату у їхньому конкретному регіоні, та за потреби планувати зміну концепції:

«Великі підприємства трошки більше будуть витрачати грошей на енергозабезпечення діяльності тої чи іншої ферми, фабрики, тому що охолодження потребує енергії – трохи більше буде вартість продукції. Глобально на них нічого більше не вплине. А якщо ми говоримо про середніх і дрібних – це в першу чергу зміна концепції їхньої роботи. Їм треба передивитися, які прогнози аналітиків, як зміниться клімат в їхньому регіоні, конкретно в їхньому селі, температура на майбутніх 30-50 років для сільського господарства, і виявити собі, що, наприклад, через 50 років у мене не буде жодного пасовища. Чи потрібно мені зараз стадо корів в тисячу голів, яким потрібна така-то площа пасовища? Якщо цього пасовища не буде, це просто поступово втрачаються робочі місця, економічні збитки… Одномоментно це зробити неможливо. Треба зробити програму на зміну напрямку. Наприклад, овець завести, чи якоюсь сільськогосподарською культурою зайнятись. Але поступово перейти. Завести іншу худобу, для якої велика температура не буде дуже великим стресом, або змінювати умови утримання. Також є багато технологій, які змінюють умови утримання. Але все ж таки це додаткові витрати. Тобто прогнозування, планування, і без державної підтримки тут ніяк», – підсумував професор.

Наостанок Олексій Данчук зазначив, що сила – у знаннях, тож порадив фермерам активно та постійно навчатися, дізнаватися інформацію у фахівців, за потреби звертатися по пораду й допомогу:

«І, до речі, є дуже багато інформації у відкритому доступі. Ми постійно проводимо від нашого інституту і наради, і конференції, і на кожній конференції ми про це говоримо. Треба знати, що та де слухати, робити висновки. Можна звертатись до компетентних людей за порадою. Так само ми даємо не тільки поради, до нас фермери звертаються, укладаємо угоди, і практично супроводжуємо різні діяльності з наукової точки зору», – зазначив доктор ветеринарних наук.

Амєлія МИЙНОВА

Джерело: Південь сьогодні