Як тільки не називали цей острів, розташований поблизу дельти Дунаю, - Фідонісі, Левка, Білий, Шерпілор, Зміїний. Сьогодні це територія Ізмаїльського району України. А що на ньому побачили наші співвітчизники 181 рік роки тому? Про це можна дізнатися із «Записок Одеського товариства історії та старожитностей», які були видані 1844 р. Давайте разом поринемо у спогади про минуле цього легендарного куточка землі.

Повна назва згаданої публікації – «Подорож на острів Левки, або Фідонісі у 1841 році». Її автором був голова Одеського товариства історії та старожитностей Микола Мурзакевич.

Кілька слів про острів. Він розташований у Чорному морі за 35 кілометрів від місця впадіння в нього річки Дунай. Це навіть не острів, а скеля. Однак Зміїний увійшов в історію не у зв'язку з цим, а як місце упокою легендарного міфічного героя давнини Ахіллеса, на честь якого в античні часи на цьому клаптику суші було споруджено храм. Згодом він став місцем поклоніння мешканців узбережжя Понта Евксинського (Чорного моря).

А заразпро події, що передували подорожі 1841 р. За розпорядженням Бессарабського військового губернатора П. Федорова у вересні 1839 р. на острів вирушив чиновник 6-го класу, член Одеського товариства історії та старожитностей П. Соловйов. Досліджуючи легендарне місце, він виявив тут сліди стародавніх будівель, у тому числі руїни храму Ахілла, кілька мармурових та одну вапняну плиту з написами, а також карнизи, монети та інші дрібні речі.

Рівно через рік острів відвідав ізмаїльський купець Сідері, який вивіз із острова ще кілька античних мармурових плит та дрібніші знахідки. Всі вони були передані до Одеського товариства історії та старожитностей. Слідом за цим для детальнішого дослідження на о. Зміїний було направлено експедицію на чолі з автором вищезгаданої публікації М.Мурзакевичем.

29 травня 1841 р. дослідники вирушили у подорож на катері з м. Рені, а потім у поселенні Суліна вони пересіли на судно під назвою «Цецилія». Невдовзі члени експедиції досягли своєї мети. Острів Левка (Фідонісі) був вапняною скелею з досить крутими берегами. При цьому найвищим було південно-західне узбережжя, а північно-східне досить пологим. Всупереч легендам про численні підземні ходи у 1841 р. дослідники виявили лише один грот, що знаходився в прибережній частині.

Члени єкспедиціїрозмістилися у наметі. Трохи відпочивши, вони почали вивчення острова. Професор одеського Рішельєвського ліцею А. Нордман став досліджувати тутешню флору та фауну, малювальник К. Боссолі замальовував види різних краєвидів острова, а М. Мурзакевич зайнявся археологічними пошуками.

Як виявилося, поверхня острова була вкрита огрядним чорноземом. Під час перебування експедиції на ньому зростало самосійне жито. З усієї флори Нордман виявив лише 13 порід однорічних рослин. З джерел колишніх століть випливало, що на острові ніколи не було лісів і навіть одиночних дерев. Причиною цього швидше за все були постійні сильні вітри.

Острів у великій кількості населяли білі чайки. Вони були досить агресивними і не дозволяли тут селитися іншим птахам. Виняток становили лише чорні баклани. Після птахів найбільш численний клас мешканців складали чорні змії, які мало не суцільним килимом покривали землю. Правда, вони були безпечні для людей, чого не можна було сказати про інших мешканців – сороконіжок. А ще в прибережних водах у великій кількості жили чотири види раків. Іноді з морської води висовували свої морди тюлені.

На острові не було виявлено жодних слідів постійного проживання людей – мізерні місцеві ресурси навряд чи могли прогодувати навіть одну сім'ю. Як зазначав... Арріан, «на цьому острові люди не живуть, а пасеться лише кілька кіз, присвячених Ахілесу». До того ж два колодязі, що існували тут, були наповнені непридатною для пиття водою. Причиною цього були численні представники фауни, які в них падали і труїли.

На жаль, за словами Мурзакевича, археологічні знахідки на острові були досить скромними. Якщо 1823 р. капітан-лейтенант Чорноморського флоту Критський, який відвідав острів, ще бачив залишки фундаменту Ахілесова храму, то вже через 16 років від нього не залишилося нічого. Камені будівлі згодом були використані на будівництві тутешнього маяка. Експедицією Мурзакевича на острові було відзначено велику кількість осколків керамічного посуду та черепиці. Найціннішими знахідками виявилися 120 монет. Серед них зустрічалися античні еллінські, римські та кримських ханів, а також геми. Крім цього експедиція 1841 р. виявила малоцінні металеві, скляні, глиняні та кістяні дрібниці. Під час археологічних розвідок К. Боссолі змалював безліч видів мальовничих скель острова.

Ігор ОГНЄВ.

Джерело: Измаил: дела давно минувших дней, Ігор Огнєв