Євген на позивний «Фішка» – уродженець Одещини, що боронить країну  у складі 122 окремої бригади територіальної оборони ЗСУ. Історією бійця, який був на передовій та знає що таке втрачати побратимів, поділились у соцмережах Регіонального управління Сил територіальної оборони «Південь» ЗСУ, передає інформаційна агенція «Юг.Today»

«Коли все тільки назрівало, я відчував, що все-таки буде війна, тож для себе прийняв рішення, станеться – я піду у військо. На жаль, але бачимо, як все пішло», – розповідає «Фішка».

З перших днів повномасштабної війни Євген проходить службу в бригаді територіальної оборони Одещини. Спочатку був водієм роти матеріального забезпечення, через декілька місяців перевівся до протитанкової роти на посаду оператора СПГ.

«Перший мій бойовий досвід був в Очакові, недовго, десь з місяць. Потім нас розформували і мій взвод потрапив в підрозділ з яким ми поїхали на Донецький напрямок, зокрема в Бахмут. За цей час я зрозумів – наші хлопці справжні козаки!», – поділився воїн.

Найсильніше по захиснику та його підрозділу вдарили втрати побратимів. Зізнається, що на війні переосмислив життя:

«Молоді, здорові люди, які так сильно любили життя, а їх вже немає. Це дуже давило. Саме на війні я зрозумів, що до цього в мене зовсім не було проблем в житті. Одне діло чути про важкі бої, зовсім інше – коли ти їх учасник. В тобі прокидається інстинкт».

«Фішка» разом зі старшими побратимами намагались завжди підтримати бойовий дух та налаштувати на позитив всіх в підрозділі, поділитися досвідом:

«Я трошки бачив життя. Хотілося якось підтримати своїх, надихнути та і самому не розклеїтись. Війна показала цінність всього. Ти можеш по новому поглянути на все звичне, зробити висновки. Ось, наприклад, навряд чи ми в мирному житті задумувались про цінність простої питної води, а повірте, вона дуже цінна», — продовжує свої спогади Євген.

Після боїв в Бахмуті його підрозділ вивели в Сумську область, та навіть там війна їх не відпускала. Шалені артилерійські обстріли, втрати. І вже звідти, нарешті, підрозділ вийшов додому, на рідну Одещину.

У захисника також є дружина та діти, які зараз перебувають за кордоном:

«Сумую, але вони мають бути в безпеці. Я прийшов в армію, щоб не втратити себе. Хіба можна якось по іншому вийти з цієї ситуації. Я там де я є, тільки тому, що я чоловік, і мені треба захищати не тільки свій дім і сім’ю, а й свою країну!», – наголосив військовий.

Підготувала Амєлія МИЙНОВА