Йому було лише 17 років, коли він повністю втратив можливість користуватися кінцівками та самостійно дихати.

Життя польського підлітка кардинально змінилося у 17 років, відколи він потребував постійного використання апарату штучної вентиляції легень, щоб залишатися живим. Відтоді минуло 30 років і 314 днів, і Януш Світай став рекордсменом за тривалістю життя з ШВЛ.

Про це пише Книга рекордів Гіннеса.

Попри те, що Януш прикутий до колісного крісла і має труднощі з диханням, він намагається жити повним життям – подорожує, відвідує спортивні ігри, любить пробувати нові види діяльності і зараз навчається на четвертому курсі аспірантури за спеціальністю когнітивно-поведінкова терапія.

Подолавши важку депресію і бажання покінчити з життям, Януш використовує свою освіту для надання професійної допомоги тим, хто її потребує, і сподівається, що його історія надихне інших людей, які борються зі схожими ситуаціями.

Інвалідність Януша є наслідком дорожньо-транспортної пригоди, в яку він потрапив за два тижні до свого 18-річчя 1993 року. Після зіткнення з задньою частиною вантажівки, що різко гальмувала, Януш вилетів з мотоцикла і вдарився головою об вантажівку з такою силою, що його спинний мозок був розчавлений.

Наступні шість років він провів у відділенні інтенсивної терапії, перш ніж врешті-решт повернувся додому, де йому встановили апарат штучної вентиляції легень.

"Тоді я не бачив для себе подальших перспектив", - пригадав чоловік. "У мене залишилося багато нездійснених юнацьких мрій".

Януш впав у глибоку депресію на декілька років, а 2007-го, у віці 32 років, подав прохання про припинення лікування, що спричинило загальнонаціональну дискусію в Польщі про легалізацію евтаназії.

Завдяки увазі ЗМІ Януш почав отримувати допомогу від благодійників та доброзичливих донорів.

На додаток до хірургічної імплантації баклофенового насосу, який полегшив його "хворобливе спастичне напруження", Януш отримав персонального доглядальника, більш придатні умови проживання, комп'ютерну мишку з оральним керуванням і спеціалізоване колісне крісло, обладнане портативним апаратом штучної вентиляції легень.

Мишка з оральним керуванням була надзвичайно корисною для Януша, якому раніше було неймовірно важко користуватися комп'ютером. Повернувшись додому з лікарні 1999 року, він навчився керувати курсором комп'ютера за допомогою олівця з гумкою, які тримав у роті, натискаючи на цифрові клавіші клавіатури для переміщення курсору.

Використовуючи цей метод, він написав автобіографію під назвою "12 дихань на хвилину", яку він описує як "запис драматичної боротьби за життя, здоров'я та людську гідність".

У той час як мишка з ротовим керуванням дала Янушу більшу свободу для самовираження, саме нове колісне крісло і портативний апарат ШВЛ повернули йому фізичну свободу, якої він був позбавлений.

У супроводі опікуна Януш знову зміг досліджувати свою країну, як у підлітковому віці. Він відвідав декілька міст, зокрема Краків і Гданськ, піднявся на вершину Каспрового Верху, поїхав на узбережжя, щоб побачити Балтійське море, і навіть поїхав за кордон до Австрії, щоб зустрітися з другом, з яким познайомився в Інтернеті.

Окрім навчання в аспірантурі, Януш зараз працює фандрейзером та аналітиком інтернет-ринку у Фонді Анни Димної Despite Everything.

Розмірковуючи про свій шлях до цього моменту, він сказав: "За 30 років на апараті штучної вентиляції легень я досяг величезного успіху в житті, познайомився з винятковими людьми і створив незабутні спогади. Я дуже сподіваюся, що моя історія надихне тих, хто бореться зі схожою життєвою ситуацією, і дасть їм надію".