Захисник з Одещини В’ячеслав став на захист України ще з самого початку російської агресії у 2014 році. Тоді він покинув роботу електрогазозварювальника і пішов до морської піхоти. Служив кілька років, доки його позицію не «розібрала» російська артилерія. Тоді військовий дивом вижив, але отримав важкі переломи і контузію. ВЛК винесла вердикт – «не годний до служби», і його списали. Однак після повномасштабного вторгнення він знову пішов добровольцем і потрапив до 128 бригади тероборони в лавах якої брав участь у наступальних діях, в обороні, у порятунку поранених і евакуації загиблих. Про захисника України розповіли в Оперативному командуванні «Південь», передає інформаційна агенція «Юг.Today».

Коли В’ячеслав дізнався про загибель товариша, вирішив їхати за ним без вагань – чекати кінця обстрілів не було сенсу, вони тривають вже навіть не тижні, а місяці. Відносна тиша свідчить лише про те, що у небі повно російських дронів-камікадзе. Безпечного моменту для евакуації не існує. Колись так, з ризиком для життя, побратими витягували і самого В’ячеслава.

Так він за кермом розстріляної машини вивіз своїх поранених побратимів, маючи при цьому перелом руки та розрив барабанної перетинки. Від адреналіну одразу навіть не розумів важкості отриманих поранень. У побратимів – наскрізне поранення плеча й уламки у ногах. Бійці виїхали попри обстріли, щоб забрати тіло загиблого побратима і передати його родині. Росіяни чекали на евакуаційну команду і почали обстріл з 120 мм міномету. Попри отримані поранення бійці змогли вивезти тіло загиблого товариша.

«Ми виконали завдання, і повернулися нехай і поранені, але живі. Значить – ми перемогли», – каже В’ячеслав.

Підготувала Амєлія МИЙНОВА