Завдяки новим дослідженням науковцям вдалося локалізувати точне місце, де відбулося хрещення Ісуса Христа. Фахівці підтвердили, що ця справжня історична локація знаходиться на східному березі річки Йордан.

Як повідомляє видання Мagyarkurir, біблійну подію вдалося локалізувати завдяки праці професора Хашимітського університету в Йорданії Мохаммада Вахіба. Вчений довів, що хрещення відбулося саме на східному березі річки.

Як археологи знайшли біблійну локацію

Дослідник детально проаналізував результати розкопок 1996–2002 років у долині Ваді-ель-Харрар, що неподалік від Телль-Мар-Ельяс (Пагорба Іллі). Під час тривалих польових робіт там виявили руїни римського, візантійського та ранньоісламського періодів.

Фахівці відкопали стародавні церкви, молитовні зали, купелі для хрещення та складні гідротехнічні споруди.

Професор Вахіб чітко розмежував релігійні будівлі та залишки житлових споруд I століття нашої ери. Це прямо доводить, що місцевість була заселена за часів Ісуса та Іоанна Хрестителя, а згодом перетворилася на важливий центр ранньохристиянського паломництва.

Про що свідчать записи стародавніх мандрівників

Щоб підтвердити свої висновки, історик зіставив археологічні знахідки з письмовими свідченнями. Ключовими стали записки Бордоського паломника від 333 року та праця Феодосія від 530 року.

Обидва стародавні джерела чітко вказували: місце хрещення розташоване рівно за п’ять миль від гирла річки Йордан у Мертве море. Ця відстань ідеально збігається з географічними координатами виявлених руїн.

Чому науковці століттями шукали не там

Плутанина щодо місця хрещення Ісуса тривала століттями через працю богослова Орігена. Не знайшовши поселення на березі у свою епоху, він помилково припустив, що у Євангелії від Іоанна йдеться про Віфавару на західному березі, а не про Віфанію на східному.

Мохаммад Вахіб повністю спростував цю гіпотезу. Він спирався на знамениту мозаїчну карту з Мадаби (V–VI століття), де об'єкти на обох берегах позначені різними назвами. Це довело, що Віфанія та Віфавара були абсолютно самостійними поселеннями на протилежних берегах.

Той факт, що сьогодні руїни лежать на певній відстані від води, вчений пояснює природним зміщенням русла Йордану та наслідками регулярних повеней.

Нагадаємо, що дослідники оголосили про можливе відкриття залишків Ноєвого ковчега у східній Туреччині. Біля гори Арарат, в геологічній формації Дурупінар, вони виявили обвуглену і необвуглену деревину на глибині приблизно 30 футів (близько 9 метрів). Вчені припускають, що це можуть бути залишки біблійного судна, хоча остаточне підтвердження цієї теорії поки відсутнє.

Джерело: korrespondent