Погане самопочуття не завжди означає, що швидка гарантовано приїде після звернення на лінію 103. Законодавство регулює перелік симптомів, які є підставою для виїзду бригади, водночас за неправдивий виклик і свідоме перебільшення симптомів передбачено відповідальність.

Експерт у сфері охорони здоров’я Наталя Лісневська пояснила в коментарі УНІАН, що може бути підставою для виклику екстренної меддопомоги, що першою чергою потрібно говорити диспетчеру, чи можна повторно викликати швидку, та що робити, якщо бригада не приїде.

Які виклики вважаються неекстреними і не будуть підставою для виїзду бригади швидкої допомоги? Що саме відповідає диспетчер, коли лінія 103 відмовляє у виїзді бригади?

"Я б дуже обережно використовувала саме слово "відмова". За чинними Правилами виклику бригад екстреної медичної допомоги диспетчер оцінює інформацію про стан пацієнта і приймає рішення відповідно до встановлених критеріїв. Виклик може бути визначений як критичний, екстрений, неекстрений або непрофільний. Тобто диспетчер не має просто сказати людині щось накшталт: "Вам швидка не потрібна", – каже експерт.

До неекстрених випадків належать загострення хронічних захворювань, якщо немає ознак серйозних або критичних ускладнень. Наприклад, це може бути загострення гіпертонії – незначне підвищення тиску, виразкової хвороби чи запалення суглобів, стійка висока температура, больовий синдром у пацієнтів з онкологічними захворюваннями, легкі травми або забиття.

Якщо підстав для виїзду бригади немає, за чинними правилами звернення можуть переадресувати та надати рекомендацію звернутися до відповідного закладу, вказавши його адресу і телефон. У разі конфліктної ситуації можна звернутися до старшого чергового медпрацівника диспетчерської служби, пояснює Лісневська:

"Тому я завжди радила б людині, яка почула фактичну відмову, спокійно уточнити до якої категорії віднесено виклик, з якої причини бригада не направляється і куди саме рекомендують звернутися".

Які симптоми є безумовною підставою для виїзду бригади – за якими "червоними прапорцями" вдома зрозуміти: це просто погане самопочуття чи стан, коли треба негайно набирати швидку? Як пацієнту або його рідним правильно описати стан під час дзвінка, щоб диспетчер вірно оцінив критичність конкретного випадку?

Серед них симптомів, при яких диспетчер приймає рішення про виїзд бригади – втрата або порушення свідомості, судоми, раптове порушення чи відсутність дихання, раптовий біль у грудній клітці, раптовий сильний головний біль із запамороченням та/або нудотою, раптове порушення зору, раптове порушення мовлення або слабкість у кінцівках.

"Для людини вдома я б не радила намагатися самостійно встановити діагноз. Треба оцінювати саме раптовість і тяжкість зміни стану. Якщо людина втратила свідомість, перестала нормально дихати чи має інші вищезазначені симптоми – це ситуація для негайного звернення на 103. І тут дуже важливо не витрачати першу хвилину на довгу історію хвороби. Диспетчеру потрібно одразу надати чітку інформацію: хто пацієнт, де він знаходиться, що саме сталося і коли, та який стан зараз. Якщо людина без свідомості або не дихає нормально, саме це треба сказати першою фразою", – наголосила експерт.

Якщо людина свідомо перебільшує симптоми, аби бригада таки приїхала, яка відповідальність передбачена за це? 

"Я не радила б ніколи "підбирати правильний діагноз" або свідомо перебільшувати симптоми. Диспетчер працює з інформацією, яку отримує від заявника, і саме вона визначає категорію виклику та подальші дії. Свідоме надання неправдивої інформації може створити ситуацію, коли бригада буде спрямована до людини, яка її фактично не потребує, у той час як інший пацієнт очікуватиме на допомогу", – каже Лісневська.

Крім того, в Україні свідоме вигадування симптомів кваліфікується як завідомо неправдивий виклик спеціальних служб. При цьому на порушника накладається штраф у розмірі від 850 до 3 400 гривень, якщо, наприклад, випадки непоодинокі.

Уявімо ситуацію: ніч, людині погано, швидка їхати відмовляється. Що робити в такому випадку, якщо чекати до ранку – не варіант? Чи може диспетчер підказати, до якої лікарні звертатися самостійно – де є чергові. Чи є окремий гарячий номер для таких консультацій, щоб не завантажувати екстрену лінію 103?

"Тут я б розділяла дві ситуації. Якщо стан не відповідає критеріям екстреної медичної допомоги, це ще не означає, що людину залишають саму. Чинні правила прямо дозволяють диспетчеру надати інформацію про відповідний заклад охорони здоров’я, його адресу та телефон. Тобто можна самому запитати: "Куди я можу звернутися зараз? Який заклад чергує?" – це абсолютно нормально. Якщо ж стан погіршується або з’являються симптоми, які свідчать про можливу загрозу життю, потрібно знову телефонувати 103 і повідомляти саме про нові симптоми та погіршення стану", – відповіла адвокат.

Що робити, якщо людині дійсно стає гірше з кожною хвилиною, а швидка все ще не приїхала – набирати 103 повторно? Скільки часу взагалі має пройти між дзвінком диспетчеру та приїздом бригади – є якийсь стандарт?

"Так. І це прямо передбачено чинними порядками домедичної допомоги – у разі погіршення стану необхідно повторно викликати швидку. Це не означає, що потрібно телефонувати кожні п'ять хвилин просто через очікування. Повторний дзвінок має сенс тоді, коли змінився стан пацієнта – він втратив свідомість або почав задихатися тощо", – відповіла експерт.

Щодо часу, то за нормами для критичних викликів бригада має прибути за 10 хвилин від моменту, коли диспетчер зафіксував звернення. Втім, якщо виникають обставини, які не залежать від працівників швидкої (ситуація на дорогах, погодні умови тощо), допускається перевищення цих норм, підкреслила Лісневська.

Чому людям часто здається, що диспетчер ставить "зайві" питання і втрачає дорогоцінний час? Які 3–4 деталі треба чітко назвати першими, і що робити, якщо стан пацієнта різко погіршується прямо під час очікування?

Так стається тому, що диспетчер фактично здійснює первинне сортування викликів, пояснює адвокатка. Вона зазначила, що хоча для людини в стресі цей процес може виглядати як "зайві питання", але саме так визначається пріоритетність виклику:

"Першими я б радила чітко сказати чотири речі: точну адресу, що сталося, коли це почалося, який стан людини зараз, щоб одразу дати зрозуміти, чи є загроза життю. Далі вже відповідати на питання диспетчера".

Після завершення розмови потрібно виконувати рекомендації диспетчера, якщо вони були, і спостерігати за станом людини. Якщо він різко погіршився – повторно телефонувати 103, підсумувала Лісневська.