За легендою Павло Полуботок відправив свої чималі гетьманські скарби до Лондона, заповівши повернути їх незалежній Україні чи своїм нащадкам. Доля цього скарбу залишається невідомою і в наш час.

Існують легенди, що не дають спокою вже кільком поколінням. Одна з них — про скарби гетьмана Павла Полуботка, золото, яке нібито чекає на Україну десь у лондонських банках.

Частина істориків вважає цю історію красивим міфом — символом національної надії. Інші ж переконані: легенда не виникає на порожньому місці.

Не дивно, що саме 1990-го року, коли український народ стояв на порозі незалежності, ця історія набула шаленого розголосу. Легенда ідеально накладалася на історичний момент. У якийсь момент історія вийшла далеко за межі кулуарних розмов — про золото Полуботка почали говорити на найвищому рівні. 

Хто такий Павло Полуботок

Павло Полуботок — один із тих українських діячів 18 століття, про яких знають усі, але часто не розуміють реального масштабу історії.

Після смерті гетьмана Скоропадського

Полуботок став наказним гетьманом і почав боротьбу за автономію Гетьманщини. Він послідовно відстоював автономію, вимагав збереження українських судів, податкової системи та адміністрації. Для Москви Полуботок був токсичною фігурою, яка втілювала загрозу імперській централізації.

1723 року Полуботка заарештували разом із побратимами й відправили до Петропавлівської фортеці. Там він помер, не дочекавшись суду. 

За легендою помирав понівечений тортурами Павло Полуботок у присутності російського монарха. Перед смертю він сказав Петрові I: «Не знайдеш мого золота. Не потрібне воно мертвим. Дуже скоро там, на небесах, нас розсудить сам Господь…»

Пророцтво справдилося вже через місяць, бо Петро I не набагато пережив свого в’язня.

Походження легенди про золото

Легенда про золото Полуботка з’явилася після його арешту в листопаді 1723 року. Згідно з цією легендою, перед арештом гетьман таємно віддав на зберігання до англійського банку 200 тисяч золотих монет під 7,5% річних. У різних варіантах легенди фігурують різні суми — від однієї бочки золота до двох бочок, а також різні банки, включаючи Банк Англії та Британську Ост-Індську компанію.

Як Полуботок заробив свої статки

Історик Акім Галімов пояснює, що багатство Полуботка було результатом системної економічної діяльності.

«Після смерті батька чернігівський полковник Павло Полуботок продовжує скуповувати маєтності і обростати багатством. Кошти, які йому вдавалося заробити з рангових маєтків (тих, які надавалися на час служби), він вкладав у придбання нових приватних земель. Це дозволяло йому не лише збільшувати доходи, але й передавати багатство у спадок своїм дітям, оминаючи імперські заборони. Залежні селяни сплачували збори і податки. Велася жвава торгівля. Крім того, у скарбницю полковника надходили доходи від численних млинів, корчем, кузень та інших промислів. Свої резиденції, які називалися двори з хоромами, Полуботок мав у багатьох населених пунктах Лівобережжя», — вказує він.

Полуботок мав десятки млинів, корчм, кузень, займався міжнародною торгівлею — від зерна до поташу (карбонату калію), який експортувався до Європи. Саме поташ у ті часи був високорентабельним товаром, що використовувався у виробництві скла та мила.

«Це хімічна сполука, яка сьогодні має назву карбонат калію. Він є основою калійних добрив, а виготовляють його на багатьох підприємствах хімічної промисловості. Але у часи козаччини поташ можна було дістати лише через переробку деревного попелу», — розповідає дослідник Акім Галімов.

Історик наголошує, що достовірних документальних підтверджень існування скарбів не збереглося, проте народна пам’ять зберегла безліч переказів.

«Нібито діжки з козацьким золотом чи сріблом лежать десь у таємних сховках, печерах чи навіть під водою. За народними повір’ями, дістати все це багатство зможе лише той, хто чистий душею і має виключно світлі наміри», — розповів Галімов.

Де поділись величезні статки?

За переказами, перед своїм арештом 

 відправив величезну суму грошей — близько 200 тисяч фунтів стерлінгів під 7,5% до Банку Англії. Нібито з часом сума мала збільшитись до мільярдів фунтів стерлінгів. У деяких версіях легенди кошти мали стати основою розбудови вже незалежної України. Інші стверджують, що їх могли використати лише для боротьби за відновлення самостійності.

Легенда про скарб Полуботка не раз оживала в часи великих соціально-політичних зламів. Про неї, зокрема, було згадано в «Історії Русів» — історичному псевдоджерелі. У ХІХ столітті, під час підйому українського національного руху, часто згадували цей міф. Навіть деякі політичні діячі й бізнесмени XX століття зверталися до британського уряду з проханням розслідувати можливість існування депозиту Полуботка в Банку Англії. Проте всі ці спроби не дали жодних результатів.

У червні 1990 року, під час візиту прем’єр-міністерки Великої Британії Маргарет Тетчер до України, поет Володимир Цибулько заявив: якщо золото повернуть, кожен із 52 мільйонів українців отримає близько 38 кг. Перерахувавши з огляду на сьогоднішню кількість населення України за даними ООН, то кожен українець мав би отримати майже по 53 кілограми золота. Вартість цієї купи золота — понад 150 мільйонів гривень. І це ще, якщо не враховувати наростання відсотків, які б накопичувались від 1991 року.

Що каже історик

Один із найавторитетніших істориків козацької доби Дмитро Яворницький категорично спростовував легенду про золото Полуботка. У листі 1908 року він писав, що це «повна нісенітниця, якою можна тішити лише надто довірливих людей». Вчений стверджував, що подібні історії вигадували аферисти для виманювання грошей у довірливих нащадків козацької старшини.

За три століття пошуків не було знайдено жодного достовірного документа, який би підтверджував існування депозиту Полуботка в англійських банках. Не збереглося ані банківських записів, ані заповіту гетьмана, ані квитанцій про внесення коштів. Вся історія базується виключно на усних переказах та пізніших публікаціях у пресі.

15 січня 1908 року у місті Стародуб, що на Чернігівщині, відбувся один з найбільших приватних з’їздів в історії України. На ньому близько 600 людей, які назвалися родичами гетьмана Павла Полуботка, висловили претензії на частку його грошей, що нібито зберігалися у Лондоні.

За рік до цього професор С-Петербурзької академії Олександр Іванович Рубець повідомив у столичній газеті «Новое время», що нащадки Павла Леонтійовича Полуботка мають нагоду одержати грошові винагороди від Лондонського державного казначейства, де зберігається капітал гетьмана Полуботка, який колись привіз до Англіїї син гетьмана — Яків Полуботок і здав до Bank оf England. Коли до нього прибули сини, він віддав їм код і передав заповіт діда, а сам залишився із золотом у чужій країні. І ось тепер цей капітал виріс до 80 млн фунтів стерлінгів.

Як свідчить легенда, незадовго до смерті Павло Полуботок одну з частин скарбів сховав на території Глухова. Самі місцеві вважають, що гетьманське золото в середині ХІХ століття знайшов Артемій Терещенко, і саме за рахунок цього відома в місті родина розбагатіла.

До речі, цікаве відкриття було зроблене в Чернігові під час земляних робіт біля Успенського собору Єлицького монастиря. Випадково знайшли сімейний склеп Полуботків, однак жодних скарбів чи документів про золото там виявлено не було. Поховання підтвердило лише багатство та високий статус родини.