Тема зменшення мобілізаційного віку в Україні обговорюється вже не перший день. І багато розмов про те, що це вплине на демографічну ситуацію. Проте війна сама по собі погано впливає на демографію, і це не залежить від віку, з якого відбувається мобілізація.

Річ у тім, що українці 18-25 років – це люди, народжені на початку 2000-х. В цей період в Україні була найменша народжуваність. Тому, якщо, умовно, у 2001 році вже народилося менше людей, і зараз вони загинуть на фронті, то в наступних поколіннях українців народиться ще менше.

Водночас, зараз середній вік матері при народженні дитини, приблизно 27-28 років. Батька, приблизно, в середньому, на 2-3 роки більше. Тобто, це люди десь тридцяти років, і вони зараз, здебільшого, вже на фронті. І це, звісно, погано впливає на демографічну ситуацію.

Наступна проблема – Україна втрачає молодь через виїзд їх за кордон.

Зважаючи, що цей відтік почався не сьогодні, виїжджають не стільки через те, що може бути знижено мобілізаційний вік, а через безпекову ситуацію. У нас немає даних за віковою структурою, проте за повідомленнями європейських країн, третина людей, які  покинули Україну - це діти до 18 років. При цьому людей, старших 60 років, виїхало тільки 6%. І чи повернуться після завершення війни в Україні ті, хто вже виїхав, зараз важко спрогнозувати.

Остаточно ухвалювати рішення про повернення чи неповернення в Україну люди будуть, коли завершиться війна. І вони будуть враховувати безпекові чинники, наявність житла, роботи, чи влаштовує їх соціальна інфраструктура для дітей тощо. Також це залежатиме політики певних країн стосовно українців. Адже частина країн зацікавлена, щоб наші співгромадяни там залишилися, а частина - не дуже.

Ще одна проблема – після закінчення війни й відкриття кордонів, цілком можливо, що частина чоловіків поїде до своїх дружин, якщо їм вдалося там непогано влаштувались. Тобто, можуть бути зустрічні потоки – частина людей повертатиметься, частина - виїжджати з України.

Але чи розмови про зниження мобілізаційного віку можуть збільшити від’їзд молоді, спрогнозувати важко. Не виключено, що всі, хто хотіли, вже виїхали.

Загалом історія зі зниженням мобілізаційного віку - це не стільки проблема демографів, скільки компетенція Міністерства оборони та Генерального штабу. Рішення щодо зниження мобілізаційного віку мають ухвалюватися, виходячи з потреб війни, наявності зброї,  затребуваності людей певної кваліфікації, певних спеціальностей.

З одного боку, в нинішніх умовах, зокрема, можуть бути потрібні спеціалісти ІТ сектора, які можуть в Києві програмувати ракети чи дрони. З іншого боку, військові кажуть, що тим, кому понад  50 років, складніше витримувати фізичні навантаження, молодь в цьому плані витриваліша.

Але тут також питання в тому, наскільки молоді люди будуть підготовлені до війська.

І в тому, що на кожного воюючого безпосередньо на фронті, треба до шести людей, які забезпечують логістику, виконують інші військові функції не тільки "на передку".

Загалом треба розуміти, що зараз мова йде про збереження держави, існування України взагалі. Яка альтернатива мобілізації? Ми бачили, що відбувається на захоплених росіянами територіях. Як українців змушують брати російське громадянство, примусово забирають їх в армію та посилають воювати проти України. Ми знаємо, що Росія робить з населенням, коли захоплює територію – що відбувалося в Бучі, Ірпені, Ізюмі… Це і є "альтернатива". Тобто, якщо не буде України, то про демографію говорити не буде сенсу.

Олександр Гладун, доктор економічних наук, заступник директора Інституту демографії та проблем якості життя НАН України