У День пам’яті жертв політичних репресій ми схиляємо голови перед мільйонами людей, чиї життя були зламані тоталітарним режимом. Це одна з найтрагічніших сторінок історії України — сторінка страху, мовчання, катувань і знищених людських доль.

Великий терор 1937–1938 років забрав життя письменників, науковців, священнослужителів, селян, військових, учителів — цілих поколінь українців, які стали жертвами репресивної машини. Тисячі безвинно страчених були поховані у Биківні, П’ятихатках, Дем’яновому лазі, Рутченковому полі та багатьох інших місцях масових поховань по всій Україні.

Сьогодні ця пам’ять набуває для нас особливого значення. Війна, яку росія принесла на українську землю, знову повернула те, що, здавалося, мало назавжди залишитися у минулому: політичні переслідування, катування, депортації, вбивства мирних людей. Буча, Ірпінь, Маріуполь, Херсон стали новими болючими символами злочинів проти людяності.

Ми повинні пам’ятати кожне ім’я, кожну історію, кожне життя, обірване тоталітаризмом. Пам’ять про жертв репресій — це не лише шана минулому. Це наша відповідальність перед майбутнім, боротьба за правду, свободу і право людини жити без страху.

Світла пам’ять усім невинно закатованим і вбитим.

Забути це неможливо…

Джерело: Андрій Абрамченко