9 січня, ми відзначали 115-ту річницю від дня народження справжнього магістра української графіки, «ювеліра ліній» та видатного педагога — Василя Федоровича Мироненка (1911–1964).

Його постать є прикладом того, як техніка, терпіння та любов до рідного краю перетворюють звичайний аркуш паперу на шедевр.

Шлях майстра: Від Полтавщини до вершин графіки

Василь Мироненко народився на мальовничій Полтавщині (с. Оріхівка). Його шлях у велике мистецтво розпочався в Харкові, який став для нього другою домівкою. Закінчивши Харківський художній інститут у 1936 році, він залишився там викладати, згодом ставши професором та виховавши цілу плеяду українських графіків.

Скарби техніки: Чому він особливий?

Мироненко був неперевершеним майстром офорта та лінориту. Офорт — це надзвичайно складна техніка гравюри на металі, що вимагає точності хірурга та душі поета.

Його роботи — це не просто зображення природи, це її настрій. Він вмів передати вологість повітря, тишу вечора чи велич індустріального гіганта через тонке мереживо штрихів.

Найвідоміші серії майстра — «Українські пейзажі», «Донбас», «Високі Татри».

За своє коротке, але яскраве життя він отримав звання Народного художника УРСР, а його роботи сьогодні зберігаються у провідних музеях України та світу.

Джерело: Элла Кулакова