Андрія Малишка ми знаємо переважно як поета-пісняра, що створив слова до відомої всім українцям пісні про рушник. Але він також був одним із дуже небагатьох поетів, які в часи тотального табуювання теми голодоморів наважувався про це згадувати у своїх віршах:

…Із тридцять третім голим роком,

Голодно-голим та німим,

Та тричі пухлим. Хай би з ним

Поїли б кору і комору,

Траву і шкуру, цвіль і міль,

Та мерли б жовті, як з похміль,

Без трун понесені із двору.

Нізащо. Просто. Без вини.

Нікому й ніколи не знищити голоси правди.

Пам'ятаємо!!!

Джерело: Элла Кулакова