Боротьба триває: дівчинці-сироті з міста Ізмаїл врятував життя 13-річний посмертний донор з Одещини(фото)

Боротьба триває: дівчинці-сироті з міста Ізмаїл врятував життя 13-річний посмертний донор з Одещини(фото)

Юній Олені Маломен довелося рано подорослішати. Після втрати мами 14-річна дівчинка залишилася сам на сам із важким діагнозом – цирозом печінки. Півтора року Оленка мужньо боролася з хворобою в очікуванні донорського органа, і лише в грудні минулого року отримала шанс на здорове життя.  Свою історію боротьби та сили духу Олена Маламен розповіла ексклюзивно журналістамБессарабія.UA.

17 грудня 2024 року МОЗ України сповістило, що завдяки згоді батьків 13-річного хлопчика з Одещини, який помер через інсульт, відбулась трансплантація  його органів п’ятьом людям. Шанс на одужання отримала і 17-річна жителька Ізмаїла – Олена Маломен.

Оленка майже 1,5 року жила із надією на здорове життя. Рано втративши маму, дівчинка залишилась під опікою старенької хворої бабусі та старшого брата. Вона не одразу звернула увагу на те, що з її організмом щось відбувається.

“У мене пожовтіли білки очей, спочатку злегка, а потім вже досить яскраво. Класний керівник порадила мені звернутися до лікарів, і так почалась моя історія боротьби із хворобою”, – ділиться дівчина.

Спочатку діагноз Олени намагались з’ясувати місцеві лікарі, потім дівчинка лежала в лікарні Одеси, але лише у столичному ОХМАТДИТі медикам вдалось визначити захворювання – цироз печінки.

“Емоції у мене були змішані. Окрім усвідомлення страшного діагнозу, мені потрібно було вирішувати побутові питання з житлом та перебуванням у столиці. Я мала постійно проходити обстеження та бути поруч із лікарями в Києві. Я розуміла, що мені доведеться там бути одній, без рідних та друзів, адже моя бабуся старенька і також потребує допомоги. Перший час зі мною був братик, але потім йому довелось повернутися додому, а я залишилась сам на сам зі своїми проблемами”, – розповідає Олена.

З листопада 2023 по грудень 2024 дівчина проходила обстеження та лікування в ОХМАТДИТі, в очікуванні донорської печінки. Консервативне лікування в її випадку не давало результатів, і єдиним виходом була операція.

“Я пам’ятаю, як 4 грудня мені зателефонувала лікар-трансплантолог і сказала, що я можу отримати нову печінку. Окрім мене в черзі на неї був ще один хлопчик, але саме мені вона підійшла за всіма показниками ідеально, що дуже велика рідкість”, – згадує Олена.

Окрім радощів від можливості стати здоровою, Олена відчула безмежну вдячність батькам померлого хлопчика, чия печінка мала врятувати її життя.

“Я навіть не можу передати, наскільки вдячна їм. Це неймовірні люди! Вони відкинули всі забобони й застарілі уявлення про трансплантацію. Я розумію, наскільки важким було для них це рішення, але саме завдяки йому я можу жити!” – із тремтінням у голосі розповідає дівчина.

Силі та хоробрості Олени можна тільки позаздрити, адже операцію їй довелося пережити наодинці, без підтримки бабусі та брата.

“Спочатку було страшно — чи впораюся я… Але мій коханий Кирило пообіцяв, що буде поруч, і стримав слово! Увесь післяопераційний період, коли мені була потрібна допомога, він не відходив від мене ні на мить. Саме в такі моменти розумієш силу та справжність почуттів, – пригадує Оленка. – Мені було дуже важко, але я готувалась до цього. Я ж розуміла, що це не пальчик порізати… Було боляче, страшно… Але команда лікарів допомогли мені все це витримати. Вони  реально справжні майстри своєї справи, із золотими руками, завжди готові дати мотивацію, підтримати. Недбала Василь Володимирович, Годік Олег Святославович, Дегтярьова Дар’я Сергіївна, Морозова Анастасія Андріївна – ці люди мої рятівники!”

Після операції пройшло вже кілька місяців, нова печінка прижилась добре, життю Олени нарешті нічого не загрожує. Але попереду в неї тривалий період реабілітації.

Вона досі має постійно проходити обстеження, вживати необхідні ліки. Для цього  Оленці довелось ще залишитися в Києві, продовжувати орендувати житло. Все це вона робить власним коштом із соціальних виплат та студентської стипендії.  

“Я намагаюсь жити далі, почала навчатися у Київському технічно-поліграфічному коледжі.  Намагаюсь жити та насолоджуватись кожним днем! Адже життя може бути надто коротким”, – підсумовує дівчина.

Редакція Бессарабія.UA просить усіх небайдужих підтримати молоду дівчину та надати посильну допомогу на реабілітацію Оленки  після  її надважкої операції за реквізитами:

  • номер картки Монобанку  4441 1111 2181 6197 або за посиланням на МоноБанку;
  • номер картки ПриватБанку 5168752139816527 або за посиланням на конверт Приват24.

Джерело: bessarabia.ua

 



Загрузка...