Кінець 1870-х рр. Ізмаїл після свого 22-річного перебування у складі Румунії (а до цього Молдавського князівства, Об'єднаного князівства Валахії та Молдови) був повернений у склад Російської імперії.

Першим міським головою після приєднання південної Бессарабії до Росії у 1878 р. був грек за національністю, представник відомої в Ізмаїлі та окрузі купецької династії Микола Іліаді. Щоправда, якщо бути вже зовсім точним, посаду голови міської адміністрації він очолював і за румунів. Однак оскільки Іліаді був авторитетним представником місцевого співтовариства, російська влада, не вагаючись, вручила йому кермо управління містом.

Про діяльність М. Іліаді у високому статусі, на жаль, сьогодні відомо небагато. Вченим ще потрібно буде заповнити прогалини на цій сторінці ненаписаної історії  Ізмаїла.

Відомо, що 10 жовтня 1878 р. у переповненому Свято-Покровському соборі архієпископ Кишинівський та Хотинський Павло звершив Божественну літургію і привів до присяги міського голову та членів міського громадського управління, які побажали залишитися на своїх посадах до введення в Ізмаїлі російського управління.

Миколі Іліаді, який працював на благо громади Ізмаїльським міським головою в період до 1880 р., було не позаздрити. Справа в тому, що передача наших земель відбувалася не автоматично. Цей процес виявився досить довгим і трудомістким – йшлося не лише про зміну державного кордону на мапах того часу. Крім володіння олівцем, треба було провести велику організаторську роботу, у тому числі забезпечити діяльність спеціальної комісії з прийому-передачі краю від Румунії Росії, провести інвентаризацію міських будівель, майна та коштів, що залишилися на рахунках державних та комунальних органів, оформити акти передачі всіх цих матеріальних та фінансових цінностей.

В Ізмаїльському архіві є документи, які частково проливають світло на деякі аспекти діяльності міського голови Миколи Іліаді. Частина з них зберігається в папці про передачу справ і подальшу ліквідацію Ізмаїльської комерційної палати, що існувала в місті. Зібрані документи датуються періодом з 4 по 30 листопада 1878 р. Палата займалася внутрішньою та зовнішньою торгівлею, промислами, регулюванням цін на товари та робочу силу, збирала статистичні дані, реєструвала торгово-промислові будівлі.

В Ізмаїлі існував територіальний підрозділ названого органу. Ось його й треба було ліквідувати, оскільки, згідно з російським законодавством, ці функції треба було передати державі.

Отже, 4 листопада 1878 р. міському голові Ізмаїла (примару) М. Іліаді прийшов лист Головноуповноваженого з прийому від румунського уряду частини Бессарабії, що передвалася Росії. У ньому, зокрема, йшлося: «Вместе с сим я разрешил президенту Измаильской коммерческой камеры (палати - І.О.) г. Дабовскому сдать в примарию на хранение дела камеры и наличные деньги в количестве 64 р. 56 коп.». Крім того, у листі містився припис, щоб гроші, що передаються, «оставались неприкосновенным капиталом, а дела хранились в порядке до особых распоряжений».

30 листопада того ж року президент комерційної палати Дабовський звітував перед управою про те, що всі архівні справи та її господарство, а також 64,56 руб. сріблом були передані міській владі. На це Ізмаїльський міський голова Микола Іліаді наказав внести отримані кошти до міської каси.

Втім, це не єдине свідчення діяльності М. Іліаді як міського голови. В Ізмаїльському архіві зберігаються листування міської влади з Бессарабським губернатором та доповіді членів спеціальної комісії про складання оціночних списків на нерухоме майно міста. Робилося це для організації оподаткування населення державними податками та складання списків виборців із зазначенням майнового цензу.

20 листопада 1878 р. до Ізмаїльської міської управи надійшов лист за підписом виконуючого обов'язки Бессарабського губернатора з вимогою про складання оціночних списків. Робилося це для організації оподаткування населення державними податками та складання списків виборців із зазначенням майнового цензу. На цю роботу керівництву міста відводилися найкоротші терміни. За вказівкою Миколи Іліаді було доручено таку роботу розпочати, про що говорять власноручні резолюції міського голови на документах справи, що зберігається в Ізмаїльському архіві.

У грудні того ж року Ізмаїльська общинна рада ухвалила рішення про персональний склад оціночної комісії та розіслала городянам, призначеним до її складу, відповідні повідомлення. Проте процес почали гальмувати непоодинокі відмови членів комісії від роботи. Мотиви були різні: поганий стан здоров'я, зайнятість сімейними справами, а також згода, але у разі збільшення грошової винагороди за цю роботу. Коротше кажучи, робота оцінної комісії затяглася. Причому настільки, що на початку 1880 р. було обрано іншого Ізмаїльського міського голови. На зміну Миколі Іліаді прийшов Федір Тульчіанов, який і мав завершити цю роботу.

До речі, Іліаді був не єдиним греком, який працював Ізмаїльським міським головою. З травня 1892 по листопад 1899 р. міську адміністрацію очолював ще один представник відомої грецької династії – Іван Захаріаді.

Джерело: Измаил: дела давно минувших дней