З початку 2026 року працівники Національного природного парку «Тузлівські лимани» неодноразово спостерігали на піщаних пересипах плями рослинної олії, яку туди викидало штормами. Про це у своєму дописі у Фейсбук нагадав співробітник установи, еколог Іван Русєв, передає видання «Південь сьогодні».

«Ця олія витікала з розтрощених російськими «шахедами» ємностей для зберігання в порту Чорноморськ і біля лиману Аджалик, а потім її вітром і течіями заносило на сотні кілометрів і викидало на пересип у Національному природному парку «Тузлівські лимани». Але згодом олія зникала під черговими штормами, формуючи шари різної товщини під товщею піску», – пояснив автор.

Іван Русєв, як завжди, поділився зробленими ним фото.

На одному з них чітко видно виражений вертикальний зріз піщаного пересипу, розмитого штормом. У його середній та нижній частині, пише еколог, «виразно простежуються горизонтальні темніші прошарки та плями з підвищеною вологістю або гідрофобним просоченням».

Іван Русєв також пояснив, чому рослинна олія змогла утворити саме такі горизонти в товщі піску:

«Під час виливу олії в море її емульсія або згустки штормовими хвилями викидалися на берег. Під час високих нагонів пісок насичувався цією олійною емульсією. Далі, під час наступних штормів або вітрового переносу, цей забруднений шар зверху засипався чистим морським або еоловим піском. У результаті утворився так званий техногенний маркерний горизонт. Рослинна олія цементує піщинки та зв’язує органіку, сповільнюючи висихання піску або утворюючи стійку плівку, яка вирізняється темнішим кольором (маслянистий або «вологий» вигляд). Коли шар олії опиняється під товщею піску, доступ кисню до нього суттєво обмежується. Через це бактеріальне розкладання рослинних жирів сповільнюється у рази, і шар може зберігатися у вертикальному розрізі місяцями чи навіть роками. Тут можна сказати, що йде повільна деградація в анаеробних умовах».

Еколог зазначив, що прошарки олії йдуть суворо паралельно лінії поверхні старого пляжу, що підтверджує шарове осадження. Вони мають темніший відтінок порівняно з верхнім прошарком сухого, свіжонамитого чи еолового піску.

Іван Русєв пише, що пісок з темного шару жирний на дотик і не розсипається так вільно, як сухий пісок, а також зберігає специфічний запах згірклого жиру чи прозорої олійної емульсії. Якщо кинути дрібку піску з цього прошарку у склянку з чистою водою, просочений олією пісок виявлятиме гідрофобні властивості (погано змочуватиметься або залишатиме райдужні плівки чи краплі жиру на поверхні води).

«Таким чином, штормовий розмив пересипу і сформованих свіжих барханів кінця жовтня – листопада 2026 року спрацював як природний геологічний розріз, відкривши «часову шкалу» подій – техногенне забруднення олією, занесене піском, а тепер оголене ерозією», – зробив висновок автор.

Іван Русєв назвав побачене «олійним пирогом». Порівняння цілком вдале, але на жаль, сама ситуація плачевна.

Підготувала Діана ГЕРГІНОВА

Джерело: «Південь сьогодні»