Щороку наприкінці жовтня у світі відзначають Міжнародний тиждень кажанів — період, коли завершується сезон їхньої осінньої міграції, а самі тварини шукають затишні місця для зимової сплячки. У багатьох людей рукокрилі досі викликають страх через численні міфи та забобони, хоча насправді ці унікальні створіння є важливою частиною нашої екосистеми та потребують захисту.

Як підготувалися до зими рукокрилі мешканці Одеського зоопарку, з якими зверненнями від одеситів стикаються фахівці восени та що робити, якщо кажан раптово завітав у вашу квартиру — спеціально для Odesa Onlineрозповіла завідувачка наукового відділу Одеського зоопарку Ольга Павлова.

Одеський зоопарк вже багато років допомагає прихищати та рятувати тварин. Чи збільшується у цей період кількість звернень від містян стосовно кажанів?

Цього року, на диво, до нас звернулися лише двічі. Наразі ми маємо спеціаліста, який займається рукокрилими. Одного кажанчика принесли усього пару тижнів тому. Цей кажан, ймовірно, був потривожений і зазнав стресу. Його перетримали, підгодували та випустили, поки на вулиці ще було тепло. Інший кажан теж не потребував лікування, тож після відновлення сил його також випустили на волю.

Восени кажани нерідко залітають у будинки чи на балкони одеситів. Що категорично не можна робити, аби не нашкодити ні тварині, ні собі?

Якщо це таке місце, де кажани не заважатимуть людям — наприклад, якесь старе горище, де до весни майже ніхто не перебуватиме, — то краще залишити їх у спокої та дати можливість перезимувати. Не потрібно їх турбувати чи контактувати з ними. Усі рукокрилі України занесені до Червоної книги, тому ви зробите добру справу, якщо дасте їм шанс на виживання. А навесні кажани вилетять і продовжать нищити шкідників та приносити користь довкіллю.

Чи можна приносити знайдених рукокрилих безпосередньо до зоопарку і як правильно це зробити?

Якщо кажан залетів до житлового приміщення, дуже обережно помістіть тварину в коробочку та принесіть до Одеського зоопарку на реабілітацію чи перетримку, а вже навесні ми випустимо її у природне середовище. Якщо ж ми не справлятимемося з якоюсь складною ситуацією, то передамо кажана до Центру реабілітації рукокрилих, де про нього теж потурбуються вузькоспеціалізовані фахівці.

Що робить кажанів настільки вразливими у міському середовищі Одеси та чому вони потребують особливого захисту?

Комах у природі для харчування кажанів вистачає. Головна загроза для них полягає в іншому — це відсутність місць для зимівлі та знищення їхніх традиційних схованок. Основними домівками для рукокрилих завжди були старі горища та закинуті будівлі, але таких місць стає дедалі менше. Будуються нові висотки, і всі щілини, де раніше знаходили прихисток тварини, стають для них недоступними. Це частина глобальної проблеми втрати оселищ, через яку багатьом тваринам загрожує вимирання. 

Які саме види рукокрилих сьогодні мешкають або перебувають під вашою опікою в Одеському зоопарку?

У експозиції зоопарку мешкає нільський крилан, який також відомий як єгипетська летюча собака. Цей рукокрилий не занесений до Червоної книги України, оскільки є представником фауни Африки, а в дикій природі нашої країни не трапляється. Професійне утримання цього виду в неволі є необхідним для збереження його популяції. На відміну від нільського крилана, наші місцеві кажани є червонокнижними, тому утримувати їх у неволі не можна. Вони повинні жити у природі! (прим. ред.: як ми пам’ятаємо, двох врятованих цього року кажанів вже випустили, тож наразі на реабілітації чи перетримці рукокрилих немає). 

Як влаштований процес догляду за кажанами у зоопарку? Чим їх годують, чи потрібна екзотичним кажанам зимова сплячка?

Нільський крилан — це фруктоїдна тварина, на відміну від наших комахоїдних кажанів. Він обожнює банани, апельсини та яблука. А коли в Україні настає сезон кавунів, наші працівники розрізають цілий кавун навпіл і підвішують його у вольєрі — кажани із задоволенням ласують соком, отримуючи і вологу, і поживні речовини.

У сплячку нільський крилан не впадає. Для цих кажанів створено ідеальний мікроклімат: у вольєрі цілий рік підтримується стабільне тепло, тож вони живуть повноцінним життям незалежно від сезону. 

Що може зробити кожен із нас у повсякденному житті для збереження рукокрилих?

Усі ми — частина живого світу, і кожен може зробити свій внесок у його збереження. Ставтеся з повагою до будь-якого створіння, незалежно від його розміру. Любіть та бережіть природу! 

Джерело: odessa.online