Після російських атак по складах і логістичній інфраструктурі Одещини мешканці регіону почали помічати нестачу окремих товарів у магазинах, а подекуди й порожні полиці та обмеження на кількість товару в одні руки.

Водночас говорити про тотальний дефіцит продуктів наразі підстав немає. Що насправді відбувається з постачанням, які товари можуть подорожчати та як підготуватися до можливих перебоїв без панічного скуповування, в ефірі УСІ розповів доктор економічних наук, професор Олег Рубель.
Чому в одних магазинах продукти є, а в інших полиці порожні?
Відсутність певного товару у конкретному супермаркеті ще не означає, що його немає в усьому регіоні. За словами Олега Рубеля, на асортимент зараз значною мірою впливає логістика та робота конкретних постачальників.

В принципі, ми кажемо не про глобальний дефіцит. Проблема тільки в цій мережі. Навіть сказав би, що питання не в мережі, а в конкретнихпостачальниках.
Йдеться, зокрема, про товари, які потребують складнішої або довшої логістики. Насамперед це імпортна продукція, окремі бакалійні товари та те, що економіст називає «смаколиками». Якщо певний локальний склад або постачальник не може вчасно виконати поставку, це одразу позначається на конкретній полиці.

Які продукти можуть зникати першими?
Найбільш вразливими є товари, які залежать від додаткових логістичних ланок або надходять здалеку. Водночас Україна залишається великим виробником продовольства, а південь країни має значний потенціал харчової промисловості.

Україна залишається виробником, зокрема, південь, без сумніву, є центром харчової промисловості й по багатьох позиціях.
Тому порожня полиця з гречкою чи борошном не обов’язково означає, що запасів такого продукту в країні критично мало. Проблема може бути саме в тому, наскільки швидко товар можна доставити до конкретного магазину.

Окремий виклик — імпорт. Через проблеми з логістикою споживачі можуть не побачити на полицях звичних товарів, навіть якщо їхня загальна кількість на українському ринку залишається достатньою.

Чи загрожує Одещині голод?
За оцінкою економіста, підстав говорити про загрозу голоду немає. Український ринок має запас міцності завдяки власному виробництву та диверсифікації постачальників.

Водночас ситуація з логістикою залишається одним із ключових ризиків. Особливо для Одещини, де портова інфраструктура відіграє важливу роль у зовнішній торгівлі та продовольчих ланцюгах.

За словами Олега Рубеля, закриті або пошкоджені логістичні можливості створюють додатковий тиск і потребують пошуку альтернативних шляхів постачання.

Чому війна вимагає перебудови продовольчої системи?
На думку професора, проблема не лише у зруйнованих складах. Війна показала вразливість самої моделі, за якою виробництво, переробка, склади та споживач можуть перебувати на значній відстані один від одного.

Виробництво залишалося дуже далеко від споживання. Ресурси і, так би мовити, об’єкти переробки, сировина стали ще далі від переробки.
За мирних умов така система може бути економічно вигідною. Але під час війни кожна додаткова ланка логістики стає потенційною точкою вразливості.

Саме тому, вважає економіст, Україні потрібна більша кількість локальних виробництв, здатних забезпечувати хоча б базові потреби конкретних міст і регіонів.

Малий і середній бізнес може стати частиною продовольчої безпеки. Йдеться не про відмову від великих підприємств чи торговельних мереж. Навпаки, локальні виробники можуть доповнювати велику систему та створювати резервні канали постачання.

Держава має як ніколи підтримати середній бізнес і спонукати відновленню локальних підприємств, зокрема у харчовій промисловості.
За такої моделі навіть серйозний збій в одному великому логістичному ланцюгу не обов’язково призведе до масштабного дефіциту. Частину потреб зможуть закрити виробники, розташовані ближче до споживача.

Чи можуть продукти суттєво подорожчати?
Окремий ризик — ціни. На продовольчу інфляцію накладаються витрати на логістику, відновлення пошкоджених складів та обладнання, а також необхідність перебудовувати ланцюги постачання.

Я впевнений, що прогнози +2,5%-5% до ціни харчів — це дуже лайтове передбачення.
Точний рівень подорожчання, однак, залежатиме від багатьох факторів. Серед них — міжнародна фінансова допомога, загальна економічна ситуація, можливості імпорту та здатність бізнесу швидко знаходити альтернативні маршрути.

Тому називати конкретну верхню межу зростання цін зараз, за словами економіста, некоректно.

Чи треба вже зараз скуповувати продукти?
Панічне скуповування товарів може, навпаки, посилювати локальні перебої. Коли покупці масово забирають із полиць продукти тривалого зберігання, магазини фізично не встигають поповнювати запаси.

Водночас мати вдома певний резерв — цілком логічний захід на випадок перебоїв із водою, електроенергією чи постачанням.

Питна вода – це те, без чого людина не може довго існувати, тому ці запаси є абсолютно стратегічними.
Економіст порадив також звертати увагу на терміни придатності продуктів, які купуються про запас. Він також зауважив, що йдеться не про створення багатомісячних запасів, а про розумну автономність родини.

Що покласти в домашній резерв?
У випадку перебоїв із електроенергією важливо враховувати не тільки поживність продуктів, а й можливість їх приготування. Олег Рубель порадив орієнтуватися на продукти, які довго зберігаються та є джерелом енергії: крупи, сухарі, продукти з природними жирами та інші базові харчі тривалого зберігання.

Треба виходити з того, яка їжа є найбільш калорійною, і є джерелом енергії, безпосередньо для фізіології.
Тобто домашній резерв — це не обов’язково десятки упаковок одного й того самого товару. Варто сформувати набір із різних продуктів, які можна зберігати та за потреби швидко приготувати.

Два тижні запасу — це необхідність чи орієнтир?
Заклик Держпродспоживслужби мати вдома запас води та продуктів на два тижні варто сприймати насамперед як орієнтир для підготовки, а не сигнал про неминучий продовольчий колапс.

Сам Олег Рубель не став називати конкретний термін як універсальний для всіх.

Для різних родин оптимальний запас залежатиме від умов проживання, доступу до води, можливості готувати їжу без електрики та кількості людей у сім’ї.

Чому люди масово купують олію, борошно та крупи?
Ці товари можна довго зберігати, вони є базовими продуктами та не потребують складних умов зберігання. Саме тому олія, крупи, борошно та інші продукти тривалого зберігання першими потрапляють до списку того, що люди купують «про запас». Але масова закупівля може створювати ілюзію значно масштабнішого дефіциту, ніж існує насправді.

Що буде з продовольством далі?
За словами Олега Рубеля, нинішня ситуація — це насамперед випробування логістичної системи. Україна має власне виробництво, фінансові та товарні резерви й можливість компенсувати частину втрат за рахунок імпорту.

Водночас війна показує необхідність змінювати сам принцип організації продовольчої безпеки — розвивати локальне виробництво, скорочувати вразливі логістичні ланцюги та підтримувати малий і середній бізнес.

А для звичайного споживача найкраща стратегія зараз — не спорожняти полиці, а мати вдома розумний запас води та базових продуктів і стежити за реальними повідомленнями, а не чутками.

Джерело: Місто 24