23 травня в Україні — не просто пам’ятна дата. Це день, коли особливо гостро відчувається: українська історія тримається на людях, які в критичний момент ставали між Україною і знищенням. Про це пише Український інститут національної пам’яті, передає видання «Південь сьогодні».

День Героїв започаткували діячі ОУН у 1941 році. Дату обрали символічно – у травні загинули Микола Міхновський, Симон Петлюра та Євген Коновалець. Але сам зміст цього дня набагато ширший.

Це день усіх, хто боровся за Україну — від козаків і вояків УНР до сучасних захисників у війні проти росії.

І Одещина в цій історії – зовсім не периферія. Південь України століттями був фронтиром – місцем зіткнення імперій, армій та цивілізацій. Саме тому цей край дав Україні багатьох героїв.

Семен Заболотний – отаман степового спротиву.

Семен Заболотний став одним із тих командирів, які після поразок регулярної армії УНР не склали зброї.

У 1919–1922 роках саме такі отамани підтримували антибільшовицький спротив на Півдні України. Для радянської влади вони були «бандитами», але для українців — людьми, які не дозволили остаточно знищити ідею незалежності.

Андрій Гулий-Гуленко – генерал українського Півдня.

Андрій Гулий-Гуленко був одним із найвідоміших командирів Армії УНР на Півдні.

Його рейди степами сучасної Одещини стали частиною великої боротьби за український Чорноморський простір.

Радянська система намагалася стерти його ім’я з історії. Але сьогодні Україна повертає собі власних героїв.

Всеволод Змієнко – офіцер армії без держави.

Всеволод Змієнко – одесит, справжня легенда українського війська, що вперше створив у нашій історії контррозвідку.

Саме такі офіцери створювали українську армію практично з нуля — без ресурсів, без стабільного тилу, в умовах війни на кілька фронтів.

Українці програли тоді не через відсутність боротьби. Навпаки — вони воювали майже безперервно.

Юрій Липа – людина, яка мислила Україну морською державою.

Юрій Липа, український письменник і геополітик був не лише письменником і лікарем, а й одним із головних українських геополітиків XX століття.

У своїй «Чорноморській доктрині» він фактично пояснив: майбутнє України нерозривно пов’язане з Чорним морем і Півднем.

Для радянської системи він був небезпечним як людина, яка бачила Україну великою державою.

Герої сучасної війни.

Після 2014 року День Героїв перестав бути лише історичною датою.

Сьогодні одесити ходять по вулицях, на яких зростали сучасні герої:

В’ячеслав Бувалкін – сучасна легенда українського війська з Одеси — неперевершенй диверсант, який загинув, знищивши ворожий штаб під Києвом;

Ігор Бедзай – легендарний морський льотчик, полковник, загинув у повітряному бою на Одещині;

Віталій Блажко –  одесит, захисник «Азовсталі», який пішов у пекло війни, маючи ампутацію обох стоп.

Від УНР до морських дронів.

І Гулий-Гуленко, і Бедзай воювали за одне й те саме. За право України бути не територією чужої імперії, а незалежною державою.

Сьогодні українські морські дрони нищать російський флот у тому самому Чорному морі, за яке сто років тому билися вояки УНР. І в цьому — історична справедливість.

День Героїв – це не лише про пам’ять. Це про відповідальність перед тими, хто віддав життя за Україну.

Одещина – це земля українського спротиву. Земля козаків, отаманів, морських офіцерів і людей, які в найважчі моменти історії обирали Україну.

Джерело: «Південь сьогодні»