Рішення кремля про спрощення отримання російського громадянства для мешканців Придністров’я не створює нових безпекових загроз для Одещини. Практика оформлення російських паспортів у невизнаній республіці існує вже багато років і не є новим фактором впливу. Населення регіону має кілька громадянств, а сама модель існування Придністров’я залишається економічно залежною від зовнішніх ресурсів і поступово вичерпує себе.

Про це в ефірі УСІ заявив громадський діяч з Республіки Молдова Михайло Багас. 

Михайло Багас вважає, що рішення москви про спрощення отримання російського громадянства для мешканців Придністров’я не створює нових безпекових ризиків ані для регіону, ані для Одещини.

За його словами, жителі невизнаного регіону й раніше безперешкодно отримували російські паспорти, а сама практика триває багато років.

Паспорт громадянина російської федерації у Придністров’ї мешканці регіону могли отримати завжди, у будь-який момент. Були періоди, коли процес спрощувався, були моменти, коли трохи ускладнювався.

Михайло Багас наголосив, що більшість жителів Придністров’я мають одразу кілька громадянств: молдовське, українське та російське. За його оцінками, на території регіону фактично проживає близько 250 тисяч людей, із яких понад 220 тисяч мають російські паспорти, а 125 тисяч — українські. 

На думку громадського діяча, нинішнє рішення кремля не є чимось принципово новим, а тому говорити про окрему ескалацію чи додаткові загрози для півдня України наразі підстав немає.

Чому Придністров’я опинилося у складній економічній ситуації

Невизнана республіка зараз переживає серйозні економічні труднощі. Модель існування регіону роками трималася на зовнішній підтримці та особливих умовах співпраці з Молдовою.

За словами Михайла Багаса, парадокс ситуації полягає у тому, що Кишинів фактично фінансово підтримував територію, яка перебуває поза контролем центральної влади.

Сепаратизм у Придністров’ї довгі роки жив за рахунок Молдови. Як би парадоксально це не звучало, але Молдова платила гроші та підтримувала сепаратизм на власній території. 

Громадський діяч пояснив, що ключовим елементом цієї системи були енергоресурси з рф. Зокрема, Придністров’я роками отримувало російський газ фактично безкоштовно, що дозволяло утримувати місцеву економіку та промисловість у робочому стані. 

Придністров’я практично не в змозі забезпечувати себе самостійно. Воно ніколи не могло себе забезпечити. Це завжди було дотаційне утворення, яке отримувало ресурси звідусіль, у тому числі від Європейського Союзу.

Громадський діяч також підкреслив, що нинішня модель існування регіону поступово вичерпує себе, і це змушує як місцеву владу, так і рф шукати нові підходи до його майбутнього.

Михайло Багас звернув увагу, що москва офіційно ніколи не визнавала Придністров’я незалежною територією і формально розглядає його як частину Молдови, пропонуючи різні варіанти врегулювання конфлікту. Водночас такі пропозиції, за його словами, не приймалися Кишиневом, оскільки передбачали втрату частини суверенітету.

Чи здатне невизнане Придністров’я воювати? 

Потенціал Придністров’я як самостійної військової загрози є вкрай обмеженим і значною мірою залежить від зовнішніх факторів. За словами Михайла Багаса, тривалий час у регіоні був присутній російський військовий контингент ОГРВ і так звані миротворці чисельністю близько 1200 осіб, однак можливості їхньої ротації поступово звужувалися після 2014 року.

Після початку війни ротація через Україну стала неможливою. Певний час її ще здійснювали через молдовський аеропорт, але з 2016 року влада Молдови практично обмежила цю можливість.

Джерело: УСІ