Одеський поліцейський вже рік доставляє побратимів на рубіж, а між виїздами ремонтує техніку
Віталію майже 50. Він з Одеси. За освітою – технік-механік. Практично три десятиліття служив державі у Збройних Силах та спецпідрозділах МВС. Зараз – у стрілецькому батальйоні Головного управління Національної поліції в Одеській області. Про свого колишнього колегу, а нині військовослужбовця ЗСУ розповіли у головному управлінні Національної поліції в Одеській області, передає видання «Південь сьогодні».
Скоро рік, як Віталій несе службу на Донеччині на посаді інспектора взводу № 1 роти № 1. Він керує бронетранспортером, яким доставляє побратимів на рубежі, підвозить їм боєкомплекти та артилерію, повертає тих, хто йде у ротацію, евакуйовує поранених і загиблих.
Під час крайнього виїзду йому довелося вивозити з позиції сімох обстріляних ворогом бійців стрілецьких батальйонів. Брова розповідає про це просто, без геройства, замовчуючи подробиці:
«Ми забрали спочатку одних хлопців, а згодом – інших. Одразу не вдалося, бо машину нашу підбили. Під час виїзду піймала нас одна «пташка» (ворожий дрон – ред.), а в кінці Костянтинівки – ще кілька. Усього п’ять «пташок» атакували. Та це звична життєва ситуація. Головне – всіх вдалося врятувати, всі залишилися живі».
За цими словами стоять відвага і відповідальність за життя людей.
Загалом Віталій не багатослівний. Пояснює: умови тут такі, що доводиться спілкуватися більше жестами. По хлопців вирушають зі штурманом, той штовхає у плече, бік, ногу. Це все – умовні сигнали, їхня мова спілкування та виживання.
Між виїздами Віталій ремонтує техніку підрозділів поліції з усіх областей, які тримають оборону на Краматорському, Торецькому та частково Покровському напрямках.
Каже, що за час служби на Донеччині все увійшло у звичку:
«З того боку стріляють, а ти їдеш, виконуєш свою роботу».
Але є речі, до яких він не може звикнути – це запах смерті, який переслідує після кожної евакуації загиблих.
Цей досвід залишає слід на зовнішності та характері. За роки війни Віталій став байдужим до багатьох речей, які колись здавалися важливими. Незмінними цінностями залишаються люди, честь і свобода.
«Усі ми маємо захищати державу від ворога, захищати свої родини, бо інакше їх не буде, і не буде майбутнього», – говорить поліцейський.
За порятунок людей, проявлену мужність та самопожертву Віталій удостоєний високих відзнак, зокрема Золотого хреста – почесної нагрудної відзнаки Головнокомандувача ЗСУ, та медалі «За врятоване життя» – державної нагороди України.
Підготувала Діана ГЕРГІНОВА






