Майже два роки пішло в екологів на Одещині, аби пересадити до Нацпарку цибулини рідкісних «казкових» квітів

Майже два роки пішло в екологів на Одещині, аби пересадити до Нацпарку цибулини рідкісних «казкових» квітів

На півдні Одещини, в Причорномор’ї, зростає багато цікавих, незвичайних рослин, яких не зустріти в інших місцях України. Наприклад, як в казці про дванадцять місяців, є «підсніжник», який квітує на Новий рік. Зветься він пізньоцвіт анкарський, або колхікум анкарський. Про це у Фейсбук розповіла співробітниця Нацпарку «Тузлівські лимани», екологіня Юлія Бронська, передає видання «Південь сьогодні».

Як зрозуміло з назви, квітують пізньоцвіти набагато пізніше за інші схожі рослини (наприклад, крокуси), аж восени, але пізньоцвіт анкарський квітує ще пізніше, настільки, що його можна назвати першоцвітом – починає з останніх чисел грудня, продовжує протягом січня-лютого і закінчує в середині березня.

Всі чотири види пізньоцвітів, що зростають в Україні, дуже рідкісні і занесені до Червоної книги.

Колись цей ботанічний раритет зростав і по степових схилах Тузлівських лиманів, але востаннє його там бачили кілька десятиліть тому. Тому в переліку флори НПП «Тузлівські лимани» він має статус «зниклий».

«Вочевидь, через розорювання залишків степів та викопування, ця красива рослина була знищена до утворення тут національного парку. Що не може не засмучувати, адже саме під захистом Служби державної охорони Парку у зникаючих рослин і тварин є шанси на виживання в природних умовах, в яких вони існували тисячоліттями», – зазначає Юлія.

На щастя, приблизно в 30 кілометрах від Тузлівських лиманів, в колишньому Татарбунарському районі, дивом, на знівечених лісорозведенням степових схилах, пізньоцвіту анкарському вдалося вижити. І у науковців Парку народилася ідея пересадити частину рослин, щоб відновити рідкісний вид там, де він колись зростав і де надалі він буде в безпеці.

Однак не можна просто прийти з лопатою, викопати ці рослини і посадити де-інде. Це адміністративне правопорушення, за яке передбачений штраф – адже рослини, занесені до Червоної книги, охороняються на державному рівні, і не повинні вилучатися з природи без офіційного дозволу Міністерства захисту довкілля.

Тож спочатку потрібно було отримати дозвіл для повернення пізньоцвіта на його споконвічне місце – на Тузлівські лимани. Тим більше, що в місці, де планувалося вилучати рослини, вони зростали на польовій дорозі і їм загрожувало знищення.

«План був простий: оскільки пізньоцвіт – цибулинна рослина і влітку, як і всі цибулинні, відпочиває, то краще його саме в цей період і пересаджувати. Літо в Бесарабії довге, включно з вереснем, та сухе. Тож, почавши оформлення необхідних документів у лютому 2024 року, ми розраховували до літа вже їх мати, адже згідно існуючого порядку, прописаного у відповідній інструкції, отримання дозволу повинно займати три місяці. Але практично всі інстанції, задіяні в довгому процесі погоджень, не дотримувалися встановлених строків розгляду, в результаті чого минуло літо, минув і вересень, і тільки у жовтні нам вдалося отримати дозвіл.

Приїхавши на місце, ми побачили, що цибулини пізньоцвіту вже прокинулись і пішли в ріст, тож пересадка в той момент могла їм зашкодити. Було прийнято рішення перенести все на наступний рік, і в лютому 2025 почалося друге коло.

Цього разу інстанції працювали набагато швидше, і в червні ми вже мали дозвіл!

Нарешті 15 липня працівники НПП «Тузлівські лимани», в присутності представників Держекоінспекції, як передбачено нормативними документами, виїхали на місце зростання пізньоцвіту і отримали 100 бульбоцибулин, які тепер будуть висаджені на узбережжя Тузлівських лиманів і, як ми сподіваємось, започаткують нові покоління цієї непересічної рослини – окраси Бесарабії», – поділилася складнощами роботи та її результатом Юлія Бронська.

Підготувала Діана ГЕРГІНОВА

Джерело: «Південь сьогодні»



Загрузка...