Про вдалий експеримент заклад розповів на своїй офіційній сторінці в Facebook.

Саговики з’явилися на Землі близько 300 мільйонів років тому і досягли свого максимального розвитку приблизно через 50 мільйонів років, в мезозойський період.

З’явившись до динозаврів, існували разом з ними, заселили разом всю Землю, але на відміну від них, не зникли і існують по сьогоднішній день.

В наш час природним ареалом саговика відігнутого (Cycas revoluta Thunb) вважається Південний Китай, Тайвань, південь Японії. Через скорочення площ природних місцезростань виду, його занесено до Червоної книги МСОП (LC, Least Concern).

Культивується і розповсюджується він в тропічних і субтропічних районах на всіх континентах. В регіонах з прохолоднішим кліматом він вирощується лише в укритті. Насіневе розмноження саговиків в природних умовах не є проблемою, за великої наявності як жіночих, так і чоловічих екземплярів, багатьох запилювачів.

В домашніх умовах рослина рідко досягає генеративного віку, росте і розвивається дуже повільно, а для насіневого розмноження має бути два дорослих різностатевих екземпляри, тож цей процес малоймовірний.

В оранжереях багатьох ботанічних садів є поважні екземпляри саговика відігнутого, періодично вони утворюють як чоловічі стробіли з мікроспорофілами, так і жіночі мегаспорофіли ( таку страшну назву мають “квіти” саговиків, бо справжні квіти виникли на Землі через багато мільйонів років). Але ці процеси не співпадають в часі і запилення неможливе.

Диво нашої історії якраз і полягає в тому, що після 160 років життя поряд, наші рослини “розквітли” одночасно! Процес виділення пилку тривав всього чотири дні! – розповідають фахівці Одеського ботанічного саду.

В цей час обидві рослини виділяли сильний аромат, схожий на гнилі тропічні фрукти. Проте це відбувалося у квітні 2023 року, в зачиненій оранжереї, надворі було ще прохолодно і жодна комаха не завітала на це запрошення.

Фахівцям ботсаду довелося стати “бджолами” і декілька днів носити пилок з однієї рослини на іншу. Далі “квіти” втратили колір, стали підсихати, а спеціалісти ботсаду засумували… Аж поки через місяць не помітили, що на жіночому екземплярі збільшується куля на місці “квіточки”, зростала вона до 40 сантиметрів в діаметрі та знаходилася в такому стані цілих 9 місяців!

В березні 2024 року лусочки відігнулися, з’явилися чудові помаранчеві плоди, кістянка в м’ясистій оболонці. Не маючи особливої надії, фахівці висадили їх, а вже через 6 місяців з’явилися перші сіянці.

Деяке насіння проростає ще й досі, але перші рослини, хоч і розвиваються повільно, вже мають декілька справжніх листочків.

Яким чином трапився такий збіг, однозначно пояснити складно. Це міг бути вплив алелопатії, зв’язок за допомогою мікоризи, або ще щось, про що люди дізнаються через якихось 200 мільйонів років, адже досвід у саговиків значно вагоміший.

Важливо, що ці рослини підтримали нас і дали потужний заряд віри і натхнення у найскладніший момент нашого життя, – радіють досягненню співробітники ботсаду.

Зараз в установі вже впевнені, що маленькі саговички будуть дивувати багато наступних поколінь, матимуть довге і щасливе життя, адже вони – “справжні одесити”!

Показати унікальні рослини відвідувачам обіцяють за півтора місяця.

Інформація з’явиться на офіційних сторінках установи в Facebook та Instagram.