Щороку річниця катастрофи на Чорнобильській атомній електростанції дозволяє нагадати світові про одну з найгірших ядерних аварій в історії людства. Ця трагедія не лише залишила слід у серцях мільйонів, але й назавжди змінила підходи до атомної енергетики та безпеки. Однак деякі аспекти трагедії залишаються маловідомими, хоч відіграють важливу роль для розуміння загальної ситуації.

Тому далі "Апостроф" розкаже маловідомі факти про трагедію на Чорнобильській АЕС.

Порушення при будівництві: про можливість катастрофи попереджали за 8 років

Документи КДБ свідчать про попередження про небезпеку на ЧАЕС за вісім років до катастрофи. У грудні 1978 року начальник районного відділу КДБ Клочко відзвітував у своїй записці "Про порушення під час будівництва Чорнобильської АЕС" про серйозні порушення технологічних норм. Він зазначив, що керівники проєкту, ігноруючи майбутню безпеку, фокусувалися на швидкості здачі об'єктів, що могло привести до "трагічних наслідків".

Зауважувалося, що низька якість робіт і відсутність належного контролю можуть у майбутньому спричинити руйнування споруд і радіоактивне забруднення, що загрожує надзвичайними подіями. Зокрема ось фото першої сторінка з семи, що були доповіддю Капітана Клочко.

Перша серйозна аварія – перший крок до трагедії

Попередження були проігноровані, і 14 вересня 1982 року сталася перша серйозна аварія на першому енергоблоці ЧАЕС, під час якої було викинуто радіоактивні речовини у 100 разів більше норми. Забруднену територію радіусом 250 метрів очистили, засипавши водою, ґрунтом і листям, а КДБ зосередилось на запобіганні розповсюдженню панічних чуток. Ось як виглядало будівництво четвертого енергоблоку ЧАЕС, 1982 рік.

У 1983 році Шосте управління КДБ вже попереджало вище керівництво, що Чорнобильська, разом з Ленінградською та Курською АЕС, становлять найбільшу загрозу в СРСР. При цьому прогнозувалось, що аварія могла б спричинити радіоактивне забруднення у 60 разів більше, ніж викиди при ядерних вибухах в Хіросімі та Нагасакі. У 1984 році також надійшли повідомлення про потенційні аварійні ситуації на ІІІ і ІV енергоблоках, де було виявлено руйнування несучих конструкцій. Зрештою, 26 квітня 1986 року відбулася велика аварія на ІV енергоблоці.

Стратегія замовчування

У радянський час інформація про аварію на Чорнобильській АЕС була суворо контрольованою та часто спотворювалася. 8 липня 1986 року п'ятий відділ Шостого управління КДБ склав список з 26 пунктів, що визначав, які відомості про катастрофу слід засекретити – список мав на меті приховати справжні причини та масштаби аварії.

Радянські спецслужби активно перешкоджали спробам західних журналістів отримати достовірну інформацію. КДБ влаштовували зустрічі журналістів зі своїми агентами, які надавали їм спотворені дані. Тут варто згадати інцидент з американським журналістом Стівеном Страссером з NewsWeek у червні 1986 року. КДБ залучили велику кількість осіб, щоб заблокувати можливість йому «зібрати наклепницьку інформацію». Журналіст згодом згадував, що в Києві агенти КДБ буквально оточили його.

"Мені здається, ми взяли числом... Я вірю, що співробітники КДБ записували наш кожний контакт, кожну людину. Але вони не могли бути довкола: продавцями в магазинах, водіями в машинах...", — розповідав Страссер у 2016 році.

Зокрема ось фото довідки КДБ про стеження за Стівеном Страссером. Ці дії відображають зусилля радянської влади замовчувати та маніпулювати інформацією про одну з найбільших ядерних катастроф в історії.

Статистика трагедії

Відповідно до офіційних даних, від аварії на Чорнобильській АЕС постраждали 3 мільйони 259 тисяч 761 особа в Україні. За даними на 1 січня 2021 року, кількість постраждалих знизилася до 1 мільйона 718 тисяч 113 осіб, серед них 322 876 дітей та 181 149 ліквідаторів аварії.

Довгострокові наслідки радіаційного впливу спричинили значні проблеми зі здоров'ям, зокрема збільшили ризик розвитку онкологічних захворювань. За даними Національної медичної академії наук, серед ліквідаторів спостерігається зростання захворюваності на рак щитоподібної залози у 4,4 рази порівняно з національним рівнем, серед евакуйованих — у 4 рази, серед мешканців зони забруднення — у 1,3 рази.

Маловідомий факт: чому у ліквідаторів забирали зуби

Збір зубів ліквідаторів Чорнобильської катастрофи почали через неясність інформації щодо рівнів опромінення, з якими вони зіткнулись. Оскільки лише приблизно половина ліквідаторів мала записи про отримані радіаційні дози, причому довіра до цих даних часто була низькою, потрібно було знайти більш надійний метод вимірювання. Саме зубна емаль виявилася важливим і перевіреним індикатором, який дозволяє визначити дозу опромінення навіть через десятиліття після впливу.

Таким чином, зуби ліквідаторів, зібрані під час стоматологічних візитів, використовувались для наукових аналізів. В рамках програми з 1998 по 2011 рік вдалося зібрати 10 521 зуб у 5 875 учасників ліквідації.

Джерело: apostrophe