Сьогодні, 8 травня, світ вшановує пам’ять мільйонів загиблих у роки Другої світової війни, у роки жорстокого нацизму. Однак, для України ця боротьба з нацизмом не скінчилася, адже тепер жорстокі злочини проти українського мирного населення чинить рф, про що у своїй промові наголосив президент України Володимир Зеленський, передає інформаційна агенція «Юг.Today».

Зокрема серед трагічних прикладів справжнього нацизму з боку ворога президент згадав історію одного фотознімка. На ньому зображений Юрій Мединський –колишній військовий, що поховав свого батька у Другу світову, а свого онука – під час сучасної російсько-української війни.  Обидва були військовими, обидва були Максимами Мединськими. Старший загинув у 1945 у Польщі, молодшого війна забрала 2022-го на Харківщині.

Максим Мединський, онук Юрія, був уродженцем Болграда, журналістом, лейтенантом Збройних Сил України, заступником командира роти 95-ї десантно-штурмової бригади. Захисник загинув 29 квітня 2022 року під час бою поблизу Харкова внаслідок обстрілу ворожої артилерії та був нагороджений посмертно орденом «За мужність» ІІІ ступеня й орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня. Крім того, Київський національний університет ім. Т.Г. Шевченка зробив віртуальний меморіал пам’яті полеглих шевченківців, де закарбоване ім’я Максима як колишнього випускника вищого навчального закладу.

Те, що Максим був з родини військових відзначилось на його поглядах, тому на захист своєї країни добровольцем він став з самого початку збройної агресії рф у 2014 році, залишивши роботу прессекретаря Центру досліджень енергетики. Був заступником командира мінометної батареї 1-го батальйону 79-ї окремої аеромобільної бригади. Протягом чотирьох місяців служив у районі Донецького аеропорту. Їхня батарея стояла в Пісках і Водяному; як до, так і після захоплення аеропорту вела бої під Павлополем і Старогнатівкою, неодноразово брала участь у рейдових операціях. У 2015 році повернувся до цивільного життя, адже хотів створити сім’ю. Максим працював у пресслужбі Міністерства інфраструктури, пізніше – у команді, яка допомагала «Нафтогазу».

Коли йшлося про можливу повномасштабну війну, Максим наголошував, що в разі відновлення активних бойових дій – повернеться на фронт:

«Якщо знову почнуться активні бойові дії, я, звісно ж, повернуся на війну. Абсолютно готовий зробити це в будь-який момент. Потрібно буде розібратися з роботою, домашніми питаннями і вперед. Боятися нормально, хвилюватися про рідних – теж. Але не піти не можна. А як інакше? Хто повинен це зробити? Завжди є що втрачати. Але важливо не лише боятися втрат, а й захищати своє», – казав захисник.

24 лютого 2022 року Максим Мединський вирушив боронити свободу України знову. Служив заступником командира роти 95-ї десантно-штурмової бригади. На нього чекали дружина Тетяна й трирічна донька Аліса.

Про загибель онука дідусь Юрій Мединський казав наступне:

«Я виховав його Українцем… У мене в житті були два Максими: батько й онук. Батька вбила в 1945-му фашистська наволоч, онука в 2022 р. – рашистська нечисть».

Після загибелі Максима у 2022 році, Юрій Мединський за допомогою військових та волонтерів «відправив» на позиції ворога дві 120-міліметрові міни з написом «Кацапам нелюдам за Максима. Дідусь».

Вічна пам’ять Героям, чиї життя забрали нацистські загарбники!

Фото – архіву родини Мединських

Підготувала Амєлія МИЙНОВА