Євген – одеський рятувальник, що працює у Службі порятунку вже 13 років. Бажання бути рятувальником не змінив навіть той трагічний день, коли разом зі своїм караулом вони потрапили під повторний ракетний обстріл 15 березня. Історію надзвичайника розповіли у Головному управлінні ДСНС в Одеській області, передає інформаційна агенція «Юг.Today».

Рятувальник зізнається, що на початку професійного шляху його вчили колеги, а згодом вони стали працювати на рівних:

«Памʼятаю перший виклик на пожежу, як хлопці робили все швидко і злагоджено, я тоді не встиг навіть збагнути, що відбувається, а ми вже ліквідували пожежу, переживав, що сам так не навчуся, але дуже швидко став частиною команди, вони мене вчили, я старався, і через декілька пожеж я вже працював з ними на рівних. Вже тоді я розумів, що в майбутньому хочу бути офіцером, це сталося через 8 років роботи в ДСНС, я очолив саме цей колектив, ставши начальником караулу».

Першим насправді страшним викликом для Євгена була ліквідація наслідків ракетного удару по багатоповерхівці «ТІРАС», де загинули 8 людей.  Це сталося у квітні 2022 року. Надзвичайник ділиться, що картина, яка постала перед ними, була наче фільмом жахів:

«Багато загиблих, поранених, ми пробігали повз понівечені тіла до людей, які кричали і просили допомоги, евакуювали їх, ліквідовували пожежу, розбирали завали. Наче кадри страшного фільму, але це відбувалось насправді. Важко було і фізично і морально, але треба було тримати себе в руках».

Яскраво запам’яталася Євгену також одна пожежа, що не була пов’язана з обстрілами:

«Чоловік, дружина і їх маленька дитина в задимленій квартирі. В них була така сильна паніка, що вони ледь не скинули свою дитину з балкону, боялись, щоб вона не надихалась, ми вчасно встигли, врятували їх, евакуювали, страшно подумати, якби ми дістались до них хвилиною пізніше…»

На історії, де є діти, Євген особливо реагує, адже сам батько. 13-річний син Владислав, та 6-річна донечка Кіра безмежно пишаються батьком, особливо дівчинка, яка усім в садочку розповідає, що її батько рятує людей. І якщо діти до кінця не усвідомлюють про небезпеку професії рятувальника, дружина ж повністю розуміє, який надзвичайний її чоловік, і завжди за нього переймається, коли він на чергуванні.

Є виклики, про які Євген розповідає з посмішкою. Це порятунок тварин. Один з них був справжньою спецоперацією:

«Маленьке цуценя застрягло під бетонними стовпами, за допомогою спецобладнання ми піднімали стовпи, і тоді саме мені «випала честь» через щілину його дістати».

Найважче розповідати Євгену про події 15 березня, коли він з колегами потрапили під повторний обстріл Одеси, де загинули два рятувальники ДСНС. Розповідає, що після вибуху першим, про що згадав була родина:

«Я якраз проводив розвідку, коли стався вибух. Я впав на землю, закрив руками голову, мені заклало вуха, якийсь момент я взагалі не розумів, що відбувається, згадав родину, і все життя промайнуло в моїй голові, зараз розумію, що це відбувалось якісь декілька секунд… Далі відбувався справжній жах, хлопці на землі, крики, кров, я не відчував болю, хоча також був поранений, хто міг намагалися рятувати наших хлопців. Памʼятаю, як побіг до карети швидкої, але там був загиблий фельдшер, я набрав диспетчера, сказав що відбулося, просив скоріше викликати як можна більше швидких. Зараз згадуючи все, що тоді було, я дуже пишаюся хлопцями, які будучи пораненими, відчуваючи біль, через власні можливості рятували тих, хто постраждав найбільше».

На питання, про що мріє, коли Україна переможе, надзвичайник каже, що, як би це не було банально – просто хоче усією родиною вирушити в подорож і нарешті відпочити.

Євген нагороджений нагрудним знаком «За відвагу в надзвичайній ситуації».

Підготувала Амєлія МИЙНОВА

Джерело: yug.today