Американський учений експериментував із поверненням до життя померлих собак, а згодом хотів випробувати свій незвичайний метод на страчених злочинцях.

У 1934 році американський лікар Роберт Корніш заявив, що повернув до життя собаку після зупинки серця. Експеримент нагадував сцену з фільму жахів. Та вчений хотів випробувати метод і на людях, зокрема на страчених злочинцях.

Корніш почав дослідження з реанімації людей. Першим пацієнтом став 62-річний чоловік, який помер від зупинки серця. Лікар прибув до лікарні через чотири з половиною години після смерті й 90 хвилин розгойдував тіло на спеціальній дошці. Спроба не вдалася. Не допомогли й експерименти з чоловіком, якого витягли з води, та людиною, яка загинула від ураження струмом.

Тоді Корніш вирішив відточити метод на фокстер'єрах. Він називав собак Лазарями — на честь біблійного персонажа, якого воскресив Ісус. Одного з них, Лазаря II, лікар приспав ефіром і азотом. Через шість хвилин після зупинки серця тварину закріпили на дошці, почали розгойдувати, масажувати та штучно вентилювати легені. У вену ввели розчин із киснем, адреналіном і гепарином. Собака задихав, а його серце знову забилося. Проте він прожив лише вісім годин і 13 хвилин та перебував у важкому стані.

Пізніше Лазар IV і Лазар V частково відновилися: могли повзати, гавкати й їсти, але мали сліпоту та ушкодження мозку. Експерименти викликали протести захисників тварин, а керівництво університету усунуло Корніша з кампусу. Він продовжив роботу вдома.

Лікар просив губернаторів кількох штатів дозволити реанімувати злочинців після страти в газовій камері. У 1948 році він хотів оживити засудженого викрадача й убивцю Томаса Макмонігла, але тюремна адміністрація відмовила. Згодом Корніш залишив дослідження та почав виробляти зубну пасту.

Джерело: Коментарі