Спроба президента ФінляндіїАлександра Стубба і прем'єр-міністра Норвегії Йонаса Гара Стьоредодзвонитися до Кремля не є чимось унікальним.

Чому не варто очікувати наслідків - розбиралася Gazeta.ua.

Прагматик. Канал регулярного зв'язку

Від початку російського широкомасштабного вторгнення в Україну європейським лідером, який намагався говорити з президентом Росії Володимиром Путіним прагматично, був канцлер ФРН Олаф Шольц.

З лютого по травень 2022 року він п'ять разів дзвонив чинному господарю Кремля домовлятися про гуманітарні коридори та бодай тимчасові режими тиші. Перший контакт був 28 лютого, через чотири доби після початку війни, останній - 13 травня, після провалу Стамбульських переговорів та активізації ЗСУ.

За той дзвінок його розкритикували

Після того між Німеччиною та РФ запанувала телефонна тиша до 13 вересня, коли канцлер ФРН обговорив стан справ на ЗАЕС та Зернову угоду.

На початку грудня канцлер останній раз у 2022 році закликав Путіна вивести війська з України у добровільному порядку.

Відновив свої заклики він лише 15 листопада 2024 року. За той дзвінок його розкритикували не лише в Україні.

Результат. Були локальні гумкоридори, місії.

Емоційний. Сила багатьох слів

За кількістю дзвінків до Москви президент Франції Емманюель Макрон обігнав Олафа Шольца. Тільки з лютого по травень 2022 року телефонував до країни-агресорки близько 10 (!) разів. Зокрема, у день вторгнення - 24 лютого. Пояснював так - хоче тримати дипломатичні контакти відкритими. Але, як і тодішній канцлер ФРН, припинив спілкування після провалу Стамбульських переговорів.

Однак у серпні 2022 року обговорив інспекцію МАГАТЕ на ЗАЕС, а 11 вересня - безпеку цієї найбільшої в Європі атомної станції.

Остання серія телефонних дзвінків "Макрон - Путін" відбулася у жовтні 2022 року.

Результат. Вдалося домовитися про контроль МАГАТЕ за ЗАЕС, але вивести війська чи передати станцію під міжнародний контроль Росія не погодилася.

"Одної крові". Акцент на спорідненості

Угорський прем'єр Віктор Орбан телефонував до Путіна як друг. Україна у його розмовах із чинним господарем Кремля не була головною темою, наприклад, під час спілкування телефоном 6 квітня 2022 року.

Орбан робив ставку на особисту зустріч із Путіним, якої й домігся у Пекіні у жовтні 2023 та у липні 2024 року у Москві. Публічно не оскаржував методи та цілі так званої "СВО", та акцентував на необхідності згорнути бойові дії. Просував угорську миротворчу місію у період головування в Раді ЄС та Будапешт як майданчик для Саміту миру. У грудні 2024 року подзвонив востаннє і говорив про енергетику та пов'язані з війною в Україні ризики для неї. На той момент для Орбана важливими були поставки дешевих російських енергоносіїв через зупинку південної гілки нафтопроводу "Дружба".

Орбан звинувачував Україну

Результат. Відновлення роботи нафтопроводу, який пошкодила Росія, а Орбан звинувачував Україну, вдалося тільки завдяки тому, що підключилася Європа. Віктор Орбан програв вибори. Зараз президент США Дональд Трамп намагається прилаштувати його генсеком ООН. Йому вдалося частково пожвавити переговори та привернути увагу Трампа до російсько-української війни.

Спроба насварити. Як "розкрутити" затятого

Канцлер Австрії Карл Негаммер першим із європейців після 24 лютого 2022 року ризикнув особисто приїхати до Москви (11 квітня 2022 року). Відбулася, за даними джерел, жорстка розмова. У тому числі, про злочини загарбників у Бучі. Жодних спільних фото, протокольних рукостискань. На той час Стамбульські переговори ще тривали, були сподівання на дипломатичне вирішення. Але після Бучі надії на врегулювання зникли.

Негаммер пригрозив Путіну санкціями

Саме Карл Негаммер пригрозив тоді Путіну санкціями, які не лише не будуть зняті, а й посилюватимуться, доки триватимуть убивства людей в Україні. Останній контакт між ними відбувся 27 травня 2022 року щодо обміну полоненими та розблокування українських портів.

Результат. Європа перейшла до санкційного тиску, який посилюється досі.

Чи легше удвох? Суто протокольні розмови

Чинний президент Фінляндії Александр Стубб і прем'єр Норвегії Йонас Гар Стьоре телефонували Путіну 27 жовтня 2026 року донести позицію України щодо припинення війни.

До цього попередник Стубба, колишній президент Фінляндії Саулі Нііністьо дзвонив Путіну повідомити про заявку країни на вступ до НАТО.

Результат. У Кремлі готові прийняти президента України Володимира Зеленського у Москві, але тільки для підписання угод за підсумками переговорів.

Чи були спроби марними. Що дають і чого не можуть дати дзвінки

В умовах війни зберегти канал комунікації - можливо, врятувати мільйони життів. Тому, коли НАТО не закрило небо над Україною (не закриває його і над країнами-членами Альянсу нині від російських дронів. - Gazeta.ua), європейські лідери кинулися рятувати свої країни та континентальну безпеку і, як не дивно, чинний на той момент світопорядок.

Судячи з ситуативних успіхів, у Москві теж на перших порах не уявляли, що робити після краху сподівань на "Київ за три дні". На той момент до затяжної війни Путін не був готовий. Саме тому росіяни і погодилися на Стамбульські переговори 2022 року. Цей крихітний шанс намагалися використати європейці як для України, так і для самозбереження. Тому спокійно поставилися до спроб Орбана, які суперечили зовнішній політиці ЄС. Частково їм це вдалося: гумкоридори сяк-так працювали, ЗСУ отримали зброю та змогли відтіснити ворога від підступів до столиці.

Росія жорстко окреслила "коридор питань"

Далі європейські політики спробували залучити США та ООН, завдяки чому вдалося укласти Зернову угоду - найбільший дипломатичний успіх від початку агресії.

Після чого дипломатичний трек звівся до обміну полоненими, визволення примусово депортованих дітей та до локальних акцій, як в Олешках. Окремі європейські політики дедалі частіше заговорюють про контакти з Москвою. Зокрема, президент Євроради Антоніу Кошта, Емманюель Макрон, Александр Стубб та інші. Навіть чинний канцлер ФРН Фрідріх Мерц не виключив такого кроку.

Але Росія після розірвання Зернової угоди жорстко окреслила "коридор питань" для європейських лідерів на дипломатичному треку. Спроба Стубба-Стьоре має на меті розширити цей "коридор" до представництва України або до посередництва, що забезпечить постійну участь європейців у можливих переговорах по Україні. Можна припустити, Путін підіграє європейцям тільки у разі, якщо йому буде вигідно.

Джерело: Gazeta.ua