Вицвілий табель успішності, барвистий малюнок, виконаний нерівними крейдами, або крихітна записка, написана дитячим почерком, можуть здаватися звичайними аркушами паперу. Але для багатьох батьків викинути їх може виявитися напрочуд важко.

Навіть коли діти стають дорослими, батьки можуть продовжувати зберігати папки, повні шкільних робіт, малюнків і рукописних записок. Деякі залишаються захованими в шафах, тоді як інші вивішуються на холодильниках або дбайливо зберігаються в коробках спогадів. На перший погляд ця звичка може здаватися простою ностальгією, пише The Times of India.

Але психологія припускає, що ці предмети можуть мати набагато глибший зміст. Вони можуть слугувати нагадуванням про важливі переживання, стосунки та етапи сімейного життя, які неможливо відтворити точно так само.

Старі малюнки можуть стати потужними тригерами пам’яті

Одна з причин, через яку батьки зберігають дитячі речі, полягає в тому, що фізичні предмети можуть викликати автобіографічні спогади. Це спогади, пов’язані з власним досвідом та життєвою історією людини.

Дослідження автобіографічної пам’яті показали, що на запам’ятовування впливають стосунки та те, як сім’ї розмовляють про своє минуле. Дослідження психологині Елейн Різ, наприклад, вивчало, як розмови між батьками та дітьми можуть допомагати формувати те, як діти запам’ятовують особисті переживання. Це може допомогти пояснити, чому простий малюнок може стати емоційно важливим для батька чи матері.

Малюнок, зроблений шестирічною дитиною, може нагадати матері чи батькові про будинок, у якому вони тоді жили, про характер дитини, шкільну подію чи навіть конкретну розмову. Сам малюнок може не мати особливої художньої цінності, але він може стати вікном у цілий період сімейного життя.

Те саме може відбуватися й із табелем успішності. Через роки він може повертати спогади про перше досягнення дитини, хвилювання від повернення додому зі школи або про те, як батьки допомагали з домашнім завданням.

Ностальгія може зробити звичайний аркуш паперу безцінним

Інше пояснення випливає з досліджень ностальгії. Психологи Костянтин Седікідес і Тім Вілдшут детально вивчали ностальгію та її зв’язок зі спогадами, стосунками та значущими переживаннями.

Їхня робота передбачає, що ностальгія часто є позитивним емоційним переживанням, яке охоплює важливих людей, місця, предмети та моменти з минулого. Це може зробити предмет, який інакше був би марним, неймовірно цінним.

Старий табель успішності може вже не мати жодного практичного призначення, коли дитина стає дорослою. Але для батьків він може уособлювати час, коли дитина ще приходила додому зі шкільним ранцем, просила допомогти з домашнім завданням або гордо показувала своє останнє досягнення.

Цей предмет стає коротким шляхом до спогадів. Орфографічні помилки, нерівні літери та малюнки з незвичайними кольорами можуть миттєво нагадувати батькам про те, яким маленьким колись була їхня дитина. Уявіть, що ви знаходите старий малюнок із підписом "Моя сім’я" через роки після того, як його було зроблено.

Орфографічна помилка може миттєво повернути голос дитини, її характер і вік. Емоційна цінність виходить не від самого паперу, а від усього, що з ним пов’язано. Дослідження Седікідеса та Вілдшута про ностальгію дає корисний контекст для розуміння того, чому звичайні предмети можуть набувати емоційного значення.

Батьки можуть зберігати й власну історію

Можливо, найцікавіше полягає в тому, що батьки можуть зберігати не лише спогади про своїх дітей. Вони також можуть зберігати спогади про самих себе. Робота психолога Дена П. Макадамса про наративну ідентичність припускає, що люди осмислюють своє життя через історії про важливі переживання та стосунки.

Батьківство може стати одним із найважливіших розділів у цій історії. Тому старий малюнок може означати щось більше, ніж просто "це намалювала моя дитина". Він може символізувати "це був час, коли я виховував свою дитину".

Це може пояснити, чому батьки іноді точно пам’ятають, звідки взявся конкретний малюнок, навіть якщо вони забули незліченну кількість інших деталей того самого періоду. Ці предмети також роблять плин часу видимим.

Крихітний малюнок, зроблений п’ятирічною дитиною, може виглядати разюче інакше, коли ця дитина вже доросла. Цей контраст може нагадувати батькам про те, як швидко минуло дитинство. Це може стати особливо емоційним, коли діти залишають рідний дім, закінчують навчання, одружуються або заводять власні сім’ї.

Проте зберігання старих шкільних робіт автоматично не означає, що хтось надмірно прив’язаний до минулого. Деяким батькам просто подобається зберігати сімейні спогади, тоді як інші можуть сподіватися, що їхні діти оцінять ці речі пізніше.

Психологія не може визначити чиюсь особистість лише за коробкою старих малюнків. Що вона може допомогти пояснити, так це те, чому щось настільки просте, як табель успішності чи дитячий малюнок, може мати цінність, яка не має нічого спільного з грошима. Іноді батьки насправді тримаються не за аркуш паперу. Вони тримаються за мить часу, яку цей папір допомагає їм згадати.

Джерело: УНІАН