14 березня в Україні відзначають День добровольця — дату, що символізує готовність українців ставати на захист держави без наказу. Саме добровольці стали однією з ключових сил опору після початку російської агресії у 2014 році, а у перші дні повномасштабного вторгнення 2022 року тисячі людей буквально стояли в чергах до військкоматів.

Однак через чотири роки великої війни ситуація змінилася. Попри те, що більшість українців і далі підтримують армію і визнають необхідність мобілізації, кількість тих, хто готовий добровільно йти на фронт, значно менша. Фокус розбирався, чому це сталося і що може повернути хвилю добровольців.

Коли добровольці стали основою оборони

Феномен українського добровольчого руху сформувався ще у 2014 році. Саме тоді після початку російської агресії на Донбасі тисячі людей вступили до добровольчих батальйонів, які фактично стали першою лінією оборони держави.

Після початку повномасштабного вторгнення Росії у лютому 2022 року добровольчий рух знову став масовим.

За даними Українського інституту національної пам'яті, у перші дні вторгнення сотні тисяч українців добровільно стали до лав Сил оборони, вступаючи до Збройних сил, Нацгвардії та підрозділів територіальної оборони. Частина людей навіть поверталася для цього з-за кордону.

У березні 2022 року в Україні почали формуватися десятки добровольчих формувань територіальних громад, а підрозділи ТрО у багатьох містах були укомплектовані значно швидше, ніж очікувалося.

Тоді головною мотивацією було саме відчуття прямої загрози існуванню держави.

Попри втому від війни, соціологія показує: готовність українців захищати країну не зникла.

За результатами опитування Київського міжнародного інституту соціології (КМІС), 54% українців, які наразі не служать, заявили, що готові у разі потреби приєднатися до Сил оборони зі зброєю в руках.

Це означає, що потенціал добровольців у суспільстві зберігається.

Проте між "готовий у принципі" і "пішов добровольцем завтра" сьогодні з'явилася значна дистанція.

Чому добровольців стало менше

Дослідження Центру Cedos показує, що більшість українців визнають необхідність мобілізації, однак мають серйозні претензії до того, як вона відбувається.

Серед основних проблем, які називали респонденти:

• відсутність чітких строків служби;
• недовіра до окремих практик мобілізації;
• нерівномірність навантаження між різними групами населення;
• корупція у військово-лікарських комісіях;
• відчуття несправедливості системи.

Тобто проблема полягає не в тому, що люди не хочуть захищати державу, а в тому, що вони не впевнені у правилах цієї служби.

Невизначений строк служби та відсутність ротації

Одним із ключових факторів, який стримує добровольців, експерти називають невизначеність термінів служби.

За словами аналітиків, саме це питання найчастіше називають серед причин, які стримують людей від мобілізації.

Фактично йдеться про головний психологічний бар'єр — страх "квитка в один кінець".

Ще одна проблема — відсутність повноцінної системи ротацій.

У коментарі для Фокусу військовий Олександр Карпюк пояснював, що багато підрозділів роками воюють без можливості повноцінної заміни, адже нових бійців просто недостатньо.

Через це навантаження на військових лише зростає.

Військовий психолог Андрій Козінчук також зазначав, що тривала служба без нормальних відпусток і сімейного життя призводить до психологічного виснаження.

Що може повернути хвилю добровольців

Експерти говорять, що головна мотивація для добровольців сьогодні — це чіткий і справедливий суспільний контракт між державою та військовими.

Серед ключових умов, які можуть збільшити кількість добровольців:

• Чіткі строки служби або контрактна система — людина має розуміти, скільки часу вона служитиме.
• Реальна система ротацій — щоб військові могли відновлюватися.
• Прозора система мобілізації — без корупційних ризиків і нерівності.
• Соціальні гарантії для сімей військових.

Водночас рівень довіри до ЗСУ в Україні залишається рекордним.

За соціологією, понад 90% українців довіряють армії, що є одним із найвищих показників серед державних інституцій.

Саме ця довіра і може стати основою для нової хвилі добровольчого руху.

Від патріотизму до суспільного контракту

У лютому 2022 року добровольці йшли на фронт, тому що відчували: країну потрібно рятувати тут і зараз.

Через чотири роки війни ситуація стала складнішою. Люди більше думають про майбутнє, родини й власну безпеку.

Тому головна мотивація добровольця сьогодні — це вже не лише патріотизм.

Це довіра до держави, справедливість правил і розуміння того, що служба має чіткі межі.

Якщо ці умови будуть створені, український добровольчий рух може знову стати масовим — так само як це вже було у найскладніші моменти історії країни.

Джерело: focus.ua