Вона припадає на останню п’ятницю Великого посту й передує Великодню. 2026 року це 10 квітня. Саме цього дня Церква згадує страждання та розп’яття Ісуса Христа. Назва походить від вислову «Страсті Христові», що означає муки Спасителя. Своєю жертвою на Голгофі Христос, за християнським ученням, спокутував гріхи людства.

Події Великої п’ятниці докладно описані в усіх чотирьох Євангеліях. Уже від IV століття віряни вшановували пам’ять про розп’яття нічними богослужіннями з четверга на п’ятницю. В цей день в храмах звершується особлива Утреня, відома як служба «Дванадцяти Євангелій». Вона розпочинається ввечері та триває до глибокої ночі. Під час богослужіння послідовно читаються уривки з Євангелія, що розповідають про останні години земного життя Христа. Упродовж дня ці тексти лунають тричі. Через виняткову скорботу цього дня в жодній християнській конфесії не служать Божественної Літургії (за винятком випадків, коли дата збігається зі святом Благовіщення).

Особливим моментом богослужіння є винесення Плащаниці — полотна із зображенням покладеного до гробу Ісуса Христа. Рівно о третій годині дня її виносять із вівтаря та встановлюють посеред храму на прикрашеному квітами підвищенні. Увечері відбувається ще одна служба: віряни зі свічками в руках супроводжують Плащаницю хресною ходою навколо храму. Після цього багато хто дотримується суворого посту, обмежуючись хлібом і водою.

Страсна п’ятниця сповнена не лише церковних традицій, а й народних звичаїв. Зокрема, після служби додому приносили дванадцять запалених свічок, з якими стояли під час читання Євангелій. Їм давали догоріти до кінця, вірячи, що це принесе родині достаток, радість і добробут упродовж року.

Скорботний зміст дня зумовив численні обмеження. У Велику п’ятницю не працюють по господарству, не перуть, не шиють, не займаються ремеслом і не виконують важкої фізичної праці. Усі приготування до Великодня традиційно завершують у Чистий четвер, щоб наступний день присвятити молитві та духовному зосередженню. Вважалося також, що не слід розважатися: за народним повір’ям, веселощі цього дня можуть обернутися сльозами протягом року.

Цікавими є й аграрні прикмети. Колись вірили, що посіяний цього дня кріп або горох дасть щедрий урожай. Водночас саджати інші рослини не радили — нібито вони не приймуться. Забороняли й встромляти в землю залізні предмети, аби не накликати біди.

Питання випікання пасок у Страсну п’ятницю залишається дискусійним. Церква радить завершувати підготовку святкового столу в Чистий четвер, однак у багатьох регіонах господині печуть паски саме у Велику п’ятницю. Перед замішуванням тіста читають молитву «Отче наш» і просять Божого благословення. За традицією, тісто не повинно потрапляти на сторонні очі, а під час випікання не можна шуміти чи грюкати дверима. Вважалося, що паска, спечена цього дня з молитвою, не зіпсується і матиме особливу силу — оберігатиме дім та здоров’я родини.

Водночас будь-які магічні ритуали, змови чи ворожіння у Страсну п’ятницю вважаються недоречними. Це день глибокої тиші, співчуття й духовного осмислення жертви Христа.