Війна змінює не лише тіло. Вона вносить корективи у стосунки, близькість, інтимне життя. На цю тему чомусь досі соромно говорити. Люди мовчать. Терплять. Віддаляються. Руйнуються сім’ї. Але інтимність — це теж частина реабілітації. Про інтимні стосунки потрібно говорити вголос.

На цьому наголошує і саме так говорить про них уролог-сексопатолог, учасник бойових дій, капітан медичної служби в запасі Христина Комісар-Цар. І не лише говорить, а й допомагає долати ці проблеми.

Фахівчиня розповідає, завдяки яким методам можна відновити близькість у парі, як підтримати одне одного і не втратити сім’ю, а також дає відповіді на інші запитання щодо сексуальних стосунків, інтимних проблем, щодо очікувань жінок від партнерів, про статеву просвіту серед підлітків тощо.

 — Чи внесла війна зміни в інтимне життя українців зокрема життя військових?

— Шокуюча правда: 70% військових мовчать про ЦЕ. Знаєте, що найстрашніше після фронту? Не фізична травма. А коли твоє тіло відмовляється бути «чоловіком» у ліжку. І ти сидиш у темряві, боячись зізнатися навіть сам собі.

Але ось чого ніхто не каже. Що це лікується. Сексуальне здоров’я — це не тільки про секс. Це про відчуття себе живим, потрібним, цілісним. Це стан фізичного, психічного, емоційного благополуччя. Це можливість мати задовільне, безпечне інтимне життя. Відчувати повагу до свого тіла й партнера.
Військові ведуть величезну внутрішню боротьбу з цими питаннями. Але пам’ятайте: це нормальна реакція на ненормальні обставини.

5 головних викликів (про які всі мовчать):

Фізичні травми

Поранення таза, черевної порожнини, статевих органів. Порушення кровообігу, потенції, ерекції. Це реальність для тисяч хлопців;

ПТСР — тихий вбивця лібідо

Нав’язливі спогади, нічні кошмари, тривога. Вони знищують бажання, блокують ерекцію у чоловіків, оргазм у жінок. Емоційна віддаленість робить близькість неможливою;

Стигма й табу

В Україні про це не говорять. Особливо про ветеранів з інвалідністю. Тому чоловіки замикаються, комплексують, стають агресивними;

Немає фахівців

Де знайти сексопатолога з досвідом роботи з військовими? Програми тільки розвиваються. Більшість не знає, до кого йти.

Самотність у парі

Після травми довіра зникає. Партнерка не розуміє, що відбувається. Він ізолюється. Стосунки руйнуються.

— Які проблеми найчастіше виникають у чоловічому здоров’ї і що допомагає їх вирішити?

— Два симптоми, які б’ють найбільше: передчасна еякуляція та слабка ерекція. Чоловік повертається з фронту і думає: «Це само мине». Не минає. Місяці йдуть. Він не звертається до фахівців (психіатр, реабілітолог, сексопатолог, уролог, психолог). А проблема поглиблюється.

Реально працюють:

• Медичні рішення. Віагра/силденафіл, інтракавернозні ін’єкції, вакуумні пристрої, гормональна терапія. У важких випадках — протези або реконструкція.
• Реабілітація. Вправи для м’язів тазового дна (так, це працює!), іпотерапія, фізична терапія.
• Психотерапія. Індивідуальна та групова робота. Ветеранські групи взаємопідтримки. Це змінює все.
• Діагностика. Консультація уролога, сексопатолога, психіатра, ендокринолога. Аналізи на гормони (тестостерон, ПСА), УЗД судин статевого члена, неврологічні тести.

Золоте правило для партнерок: Без жінки чоловікові вкрай важко відновитися. З жінкою, в яку він закоханий, усе можливо. Жінка може дати теплоту, ласку, зняти напругу. Це запускає процес одужання.

— І що робити партнерці?

— Насамперед набратися терпіння. Далі – говорити та чути одне одного, нагадувати про щасливі моменти, обіймати, ласкати без вимог проникнення, пробувати альтернативи: оральний секс, пестощі, еротичні розмови.

Секс — це не тільки проникнення. Обійми, пестощі, оральні ласки, еротичні бесіди, спільний перегляд еротики. Усе це — справжня близькість.
Відновлення чоловічого здоров’я веде до бажання жити, творити, бути потрібним у соціумі.

Практичні кроки сьогодні:

1. Визнати проблему (вже перемога!)
2. Звернутися до фахівця (психіатр, уролог, сексопатолог)
3. Здати аналізи (гормони, загальні тести)
4. Знайти групу підтримки ветеранів
5. Поговорити з партнеркою відкрито.
6. Спробувати альтернативну близькість.

Шлях до відновлення важкий, але можливий. Важливо усвідомити, що на цьому шляху людина не самотня. Тисячі проходять це разом з нею.

— Від наших чоловіків перейдемо до жінок. Їх теж змінила війна. Однак жіночі мрії, мабуть, залишаються незмінними — кожна мріє бути коханою і зустріти свого принца.

— Казка про Попелюшку — це один із найдавніших еротичних сценаріїв у жіночій психіці. Ми, дівчата, так і запрограмовані – мріяти про диво, де за одну ніч усе змінюється: від брудної підлоги до кришталевих мештиків, від «ніхто» до «коханої принца». І це не хвороба. Це — частина нашої біології.

Але принц на білому коні – не завжди адреса щастя. Бо за блиском корони може ховатися емоційна інфантильність або глибока втома від власних замків.

Тому мої п’ять порад юним попелюшкам:

1. Не чекай принца — стань самодостатньою. Самодостатність страшенно сексуальна.
2. Казка не працює без дії. Якщо фея дала сукню, то ти все одно маєш прийти на бал.
3. Не міряй щастя за чужими мештиками. Те, що блищить на одній, може муляти іншій.
4. Навчися кайфувати від самої себе. Дзеркало — твій найчесніший партнер.
5. Кохання — не подарунок, а спільна гра. І фея в ній — не чарівна паличка, а твої власні межі, ніжність і бажання.

Бо, зрештою, справжня попелюшка не шукає принца. Вона шукає себе — у світі, де вже немає попелу, бо вона давно навчилась відроджуватися.

— Ми почали розмову про чоловіків, почули про жінок. Тепер не менш важлива категорія — майбутні чоловіки та жінки, а нині – підлітки. Як говорити з ними про секс і чи потрібно?

— Колись ми боялися навіть вимовити слово «секс». Тепер — боїмося, що діти почують його не від нас. Сьогоднішні підлітки живуть у світі, де еротика миготить швидше, ніж новини. Поки дорослі червоніють, діти давно гуглять відповіді на питання, які ми не наважились з ними обговорити.

Українська підліткова сексуальність — це не про «ранні експерименти». Це пошук себе між двома наказами: «будь відкритим» і «не смій». Підліток пробує дорослість на смак ще до того, як розуміє: це не лише про фізіологію, а й про межі, відповідальність і ніжність — дисципліну душі.

Наші опитування показують парадокс: підлітки цінують безпечний секс, але презерватив має лише половина. Батьки ж досі вірять: якщо «не говорити», то цього «не буде».

Але мовчання не рятує. Воно просто віддає дитину Інтернету. Сьогодні керує TikTok. А ми цю війну часто годуємо соромом і страхом, замість того, щоб навчити спокою й поваги до власного тіла. І ми її програємо.

Саме тому я працюю з батьками підлітків — щоб іти на випередження проблем, а не розгрібати болючі сексуальні наслідки закоханих дітей.

— Ваші поради батькам?

— Маю їх п’ять:

• говорити про секс раніше, ніж Інтернет;
• говорити згідно з віком дитини;
• не лякати — пояснювати. Страх замикає;
• статева просвіта — це профілактика, не порнографія.

Дитина, яка розуміє своє тіло, виростає з повагою до себе. Говорити про сексуальність — це не зіпсувати невинність. Це врятувати людяність. Бо коли підліток залишається сам із тілом, що прокидається, без слів — він шукає заміну. І часто знаходить не любов, а симптом.

— Знаємо, що ви зараз працюєте над книгою. Про що вона буде?

Мене розриває від неймовірно цікавих історій про кохання наших військових. Тому я вирішила це все, і не тільки це, зібрати в одну книгу. Поки що робоча назва чорнового варіанта книги «Записки сексологині під час війни». Але це ще сто разів зміниться.

Маю намір висвітлювати різні теми довкола цікавих історій людей, статевого життя, інтимних проблем, стосунків, довкола нашого здоров’я, яке ми втрачаємо під час війни.

Також у книзі я планую висвітлити різні рубрики:

• як відрізнити — закоханість чи емоційна прив’язаність;
• про статеве виховання у школі (можливо, якби я це раніше знала, то не потрапила б у халепу);
• про виховання хлопчиків, щоб вони були мужніми та впевненими особистостями;
• про спільне проживання з батьками під час війни;
• про велику кількість розлучень та створення нових сімей;
• чи залежить успіх у сексуальному житті від великої кількості соціальних контактів (не інтимних);
• що то таке закоханість на хімічному рівні.

— Ваші поради тим, хто зіткнувся з проблемами в інтимному житті.

 Ми переконані: допомога має бути комплексною — і для тіла, і для душі.

Не мовчати. Не соромитися. Звертатися до фахівців. Говорити зі своїми партнерами. Просити про допомогу — це не слабкість. Це турбота про себе і коханих.

Бо нас не зламати. Ми будемо жити. Будемо кохати. Будемо поруч. Усім чортам назло!

Джерело: subota.online