Фахівець з народознавства Микола Лисенко пояснює, що назва походить від дня Святого Андрія, який традиційно святкували 13 грудня (нині — в ніч проти 30 листопада). А давніша дохристиянська назва свята — просто “калита”.

Андріївські вечорниці: традиції

Дівчата збиралися у хаті господині, жартома “просилися” всередину та починали приготування. Найголовніше — випекти калиту, промовляючи обрядові слова. Згодом приходили хлопці, і починався калитянський ритуал: хтось тримав корж, хтось “їхав” на коцюбі — “коні” — та намагався його вкусити. Якщо “вершника” вдавалося розсмішити — його мазали сажею. Гучний сміх і “збитки” були частиною традиції.

Ворожіння

Дівчата намагалися зазирнути в майбутнє:

• пекли балабушки та дивилися, чию схопить голодний собака;

• слухали під вікнами, що скажуть господині;

• пускали півня до миски з водою і зерном;

• кидали чобіт, визначаючи, з якого боку прийде суджений;

• виливали віск і розшифровували фігури.

Вірили також у віщі сни: під подушку клали символи і чекали, що сон підкаже майбутнє.